хибний
НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. (неправильний, вартий осуду); НЕТО́ЧНИЙ (який не відповідає правилам, нормам, вимогам чого-небудь). Зима застала гарнізон зненацька. Хоч оказія і привезла тепле обмундирування, але документи на весь цей транспорт виявилися неправильними (З. Тулуб); Треба ще, Меммію, думку відкинуть тобі помилкову, Ніби всі речі тяжать до середини світоспоруди (М. Зеров); Це був, безумовно, хибний метод антирелігійної агітації, але дід Галактіон, на жаль, не вчився на курсах пропагандистів (О. Донченко); Він тепер соромився.. тієї кривої стежки, якою він думав дійти до щастя (Панас Мирний); — Не те слово, — поправила мене жінка, — старомодне й неточне. Провалюється той, хто в болото лізе... А ви не склали іспитів (М. Чабанівський).
Значення в інших словниках
- хибний — хи́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- хибний — Неправильний, помилковий, невірний, (крок) с. гріховний Словник синонімів Караванського
- хибний — [хибнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- хибний — ХИ́БНИЙ, а, е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами: неправильний, помилковий. Та і в наші дні ще трапляються етнографи, які виступають із цілком хибним запевненням, ніби справжнім носієм національної культури є тільки село (М. Словник української мови у 20 томах
- хибний — -а, -е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами; неправильний, помилковий. Хибний крок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хибний — Хи́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хибний — ХИ́БНИЙ, а, е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами: неправильний, помилковий. Та і в наші дні серед радянських учених ще трапляються етнографи, які виступають із цілком хибним запевненням... Словник української мови в 11 томах
- хибний — Хибний, -а, -е Ошибочный. Желех. Словник української мови Грінченка