1. Словник української мови в 11 томах

хистко

ХИ́СТКО. Присл. до хистки́й¹.

Світло хистко позначало тіні на округлій лисині, на лобатому лиці, блискучому від поту (Ільч., Серце жде, 1939, 5);

// у знач. присудк. сл.

Отже, й тепер він, бачся, той же, да ні: усе в його стало якось хистко, і слово його хоть і бойке, да не таке тверде й щире, як правдиво-козацьке слово (П. Куліш, Вибр., 1969, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хистко — хи́стко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. хистко — ХИ́СТКО. Присл. до хистки́й¹. Світло хистко позначало тіні на округлій лисині, на лобатому лиці, блискучому від поту (О. Ільченко); // у знач. присудк. сл. Словник української мови у 20 томах
  3. хистко — Присл. до хисткий I. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хистко — Хистко нар. Шатко. От же й тепер він, бачця, той же, да ні: усе в його стало якось хистко. К. ЧР. 318. Словник української мови Грінченка