хитрощі

ХИ́ТРОЩІ, ів, мн.

1. Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка.

Хитрощами недовго проживеш (Номис, 1864, № 3074);

Не раз лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в дрібничках. Видурить що в нього та ще й регоче, коли той обурюється на брата за хитрощі (Коцюб., І, 1955, 104);

Чоловік [Мусій] непоганий, совісний, з рідним братом Семеном навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (Головко, II, 1957, 402);

// Вдалий, хитрий прийом чи задум.

Він заманював поляків хитрощами, щоб вони ввігнались в козацький табір (Н.-Лев., VII, 1966, 245);

Нащо ти локони так закрутила? Що там за хитрощі маєш? (Крим., Вибр., 1965, 270);

Не забувай, що ворога вп’ятеро більше. В лоб тут ніяким чином не візьмеш. Хитрощі й науку треба прикласти (Ю. Янов., І, 1958, 159).

♦ Без хи́трощів:

а) (у знач. прикм.) чесний, прямий.

— Що за охота тобі мене морочити? ..Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П. Куліш, Вибр., 1969, 149);

[Горлов:] Все діло в душі. А душа нашої людини проста, без хитрощів. Не зачіпай мене, тебе не зачеплю. Але коли зачепив, то тримайся (Корн., II, 1955, 33);

Критика потрібна нам пряма, без хитрощів, без дрібної помсти, без лукавства (Тич., III, 1957, 50);

б) (у знач. присл.) чесно, прямо.

Другий, молодший і завзятіший, бовкнув без хитрощів: — Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 66);

Марія.. починає сердитись: — Коли позичите [грошей] — віддамо без хитрощів. Ми люди прості, без мудрувань живемо (Стельмах, І, 1962, 309);

Підхо́дити (підійти́, підла́зити, підлі́зти) з хи́трощами — те саме, що Удава́тися (уда́тися) до хи́трощів.

Він сподівався, що Марися, як жінка, краще за його зуміє підійти з хитрощами та лестощами, підластитись до Тодозі й по-жіноцьки намовити її виїхати до Брагина (Н.-Лев., VII, 1966, 154);

Уранці писар до голови й підліз з хитрощами, не розказуючи нічого, який йому бешкет Макухівна Ївга зробила (Кв.-Осн., II, 1956, 300);

Пуска́тися (пусти́тися, іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися, узя́тися) на хи́трощі; Удава́тися (уда́тися) до хи́трощів — починати хитрувати.

[Василь:] Коли вже діло доходить до нікуди, то треба на хитрощі пускатись! [Антон:] Я це давно знав і так і роблю! (Кроп., І, 1958, 171);

От Циган і пішов на хитрощі (Номис, 1864, № 939);

Після родин не вінчається копитан [капітан] .. Треба Оксані на хитрощі підніматися (Кв.-Осн., II, 1956, 454);

— Тут, кумонько, силою нічого не зробиш, тут треба на хитрощі взятися (Фр., IV, 1950, 75);

З тими ж, хто квапить мій шлюб, я до хитрощів мусила вдатись (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 324).

2. Властивість за знач. хи́трий 1, 2.

Обличчя в чоловіка мінилося насмішкуватістю й хитрощами (Загреб., Диво, 1968, 162);

Ні битви не страшать у далях заяснілих, Ні підлість зрадників, ні хитрощі їх змов! (Бажан, Роки, 1957, 213);

— Ви подивіться — он у мене лежать книжки і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було мені прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Ю. Янов., II, 1958, 122).

◊ Хи́трощів нема́є (нема́) в чому, ірон. — нескладно, не вимагає особливого вміння.

Прожити — в цьому хитрощів нема, Аби лиш у життя вчепиться вміли! (Рильський, III, 1961, 298).