хитрощі

ХИ́ТРОЩІ, ів, мн.

1. Неправдиві, нечесні вчинки, неправдива, нечесна поведінка; обман.

Хитрощами недовго проживеш (Номис);

Не раз лучалося, що Романко обдурював Семена, звичайно, в дрібничках. Видурить що в нього та ще й регоче, коли той обурюється на брата за хитрощі (М. Коцюбинський);

Чоловік [Мусій] непоганий, совісний, з рідним братом Семеном навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (А. Головко);

// Вдалий, хитрий прийом чи задум, маневр.

Він заманював поляків хитрощами, щоб вони ввігнались в козацький табір (І. Нечуй-Левицький);

Нащо ти локони так закрутила? Що там за хитрощі маєш? (А. Кримський);

Не забувай, що ворога вп'ятеро більше. В лоб тут ніяким чином не візьмеш. Хитрощі й науку треба прикласти (Ю. Яновський).

2. Властивість за знач. хи́трий 1, 2.

Обличчя в чоловіка мінилося насмішкуватістю й хитрощами (П. Загребельний);

Ні битви не страшать у далях заяснілих, Ні підлість зрадників, ні хитрощі їх змов! (М. Бажан);

– Ви подивіться – он у мене лежать книжки і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було мені прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Ю. Яновський).

(1) Без хи́трощів:

а) (у знач. прикм.) чесний, прямий.

– Що за охота тобі мене морочити? .. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П. Куліш);

[Горлов:] Все діло в душі. А душа нашої людини проста, без хитрощів. Не зачіпай мене, тебе не зачеплю. Але коли зачепив, то тримайся (О. Корнійчук);

Критика потрібна нам пряма, без хитрощів, без дрібної помсти, без лукавства (П. Тичина);

б) (у знач. присл.) чесно, прямо.

Другий, молодший і завзятіший, бовкнув без хитрощів: – Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти (З. Тулуб);

Марія .. починає сердитись: – Коли позичите [грошей] – віддамо без хитрощів. Ми люди прості, без мудрувань живемо (М. Стельмах).