1. Словник української мови в 11 томах

хихикання

ХИХИ́КАННЯ, ХІХІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією.

Врешті, коли пішов вродливий тюрк,— там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів — дитячого і дівочого… (Досв., Гюлле, 1961, 25);

Погиба з огидою і острахом прислухається до хихикання агента (Стельмах, II, 1962, 82);

— Хі-хі,— почув я позад себе таке противне, образливе хіхікання (Мик., Повісті.., 1956, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хихикання — хихи́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хихикання — див. сміх Словник синонімів Вусика
  3. хихикання — ХИХИ́КАННЯ, ХІХІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією. Врешті, коли пішов вродливий тюрк, – там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів – дитячого і дівочого... Словник української мови у 20 томах
  4. хихикання — хіхікання, -я, с. Дія за знач. хихикати і хіхікати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови