хихикання
ХИХИ́КАННЯ, ХІХІ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією.
Врешті, коли пішов вродливий тюрк, – там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів – дитячого і дівочого... (Олесь Досвітній);
Погиба з огидою і острахом прислухається до хихикання агента (М. Стельмах);
– Хі-хі, – почув я позад себе таке противне, образливе хіхікання (І. Микитенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хихикання — хихи́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хихикання — див. сміх Словник синонімів Вусика
- хихикання — хіхікання, -я, с. Дія за знач. хихикати і хіхікати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хихикання — ХИХИ́КАННЯ, ХІХІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією. Врешті, коли пішов вродливий тюрк,— там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів — дитячого і дівочого… (Досв. Словник української мови в 11 томах