хляпання
ХЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хля́пати і звуки, утворювані цією дією.
Знову почулось хляпання ослаблої підкови (Ряб., Золототисячник, 1948, 62);
Коли за дверима почулось хляпання капців.., Гашіца з матір’ю були певні, що зараз побачать гладку постать у ватованій катанці (Коцюб., І, 1955, 249);
З хляпанням падає чорне жабуриння обабіч канавки (Гончар, Таврія, 1952, 245).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хляпання — хля́пання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- хляпання — ХЛЯ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. хля́пати і звуки, утворювані цією дією. Знову почулось хляпання ослаблої підкови (І. Рябокляч); Коли за дверима почулось хляпання капців.., Гашіца з матір'ю були певні, що зараз побачать гладку постать у ватованій катанці (М. Словник української мови у 20 томах
- хляпання — -я, с., розм. Дія за знач. хляпати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови