1. Словник української мови в 11 томах

хмаровиння

ХМАРОВИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра.

— Хмари, хмари! — бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 259);

Попереду вся дорога двигтить військами. Вирують у хмаровинні піднятої куряви підводи, вершники, машини (Гончар, III, 1959, 299);

Ковалів нахмурився. По його чолу пробігло грізне хмаровиння, очі ставали дедалі колючішими (Чаб., Тече вода.., 1961, 83);

*Образно. Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду, була його душею (Рудь, Боривітер, 1969, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмаровиння — хмарови́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хмаровиння — див. хмара Словник синонімів Вусика
  3. хмаровиння — ХМАРОВИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. – Хмари, хмари! – бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик); Попереду вся дорога двигтить військами. Словник української мови у 20 томах
  4. хмаровиння — -я, с., розм. Збірн. до хмара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хмаровиння — ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари!... Словник синонімів української мови