хмаровиння
ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари! — бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик); Буревій так само зник, як і навалився. Остання черевата хмарина відкрила сонце (У. Самчук); Дощ, витрусивши безліч краплин, посунув свої хмари далі.., відганяв хмарки тендітні, оболоки прозорі, залишаючи темних, плідних, дощовитих (Ю. Яновський); Середина тучі — спідчорна-сиза і клубиться, клубиться, гонена неодолимою дикою силою (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хмаровиння — хмарови́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- хмаровиння — див. хмара Словник синонімів Вусика
- хмаровиння — ХМАРОВИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. – Хмари, хмари! – бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик); Попереду вся дорога двигтить військами. Словник української мови у 20 томах
- хмаровиння — -я, с., розм. Збірн. до хмара. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмаровиння — ХМАРОВИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. — Хмари, хмари! — бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 259); Попереду вся дорога двигтить військами. Словник української мови в 11 томах