1. Словник української мови в 11 томах

хмурити

ХМУ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін.

Годі, друже, не хмур свого личенька! Хіба втіхи не знайдеш собі, Що темніш від зимової ніченьки Ти мовчиш та конаєш в журбі́ (Граб., І, 1959, 435);

Гордіюк хмурив брови і приймав зневажливий вид (Хотк., II, 1966, 76);

Постав його до машин — і він, хмурячи високого лоба, розбереться в них і сам почне їх творити (Стельмах, І, 1962, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмурити — хму́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хмурити — ХМУ́РИТИ, рю, риш, недок., що. Насуплюючи брови, морщачи чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін. Годі, друже, не хмур свого личенька! Хіба втіхи не знайдеш собі, Що темніш від зимової ніченьки Ти мовчиш та конаєш в журбі? (П. Словник української мови у 20 томах
  3. хмурити — -рю, -риш, недок., перех. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, невдоволення, задуму і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови