хмуритися
ХМУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок.
1. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін.
Михайлина неза-доволено хмурилась, але Наталя добре бачила — мати на неї не сердиться (Збан., Між.. людьми, 1955, 198);
Митько не дуже зажурений, але роблено хмуриться (Головко, І, 1957, 364);
Олег все глибше замикався в собі, наче його мучила якась таємна гризота. Він весь час хмурився і здебільшого німував (Голов., Тополя.., 1965, 140);
*Образно. Місяць дивиться на дівчину і не то хмуриться, не то посміхається їй (Стельмах, І, 1962, 541);
Хмуриться небо обличчям кошлатим, Сонячний усміх згубивши між хмар (Брат., Грудка.., 1962, 43);
// Ставати похмурим (про брови, чоло, обличчя).
Ксеня біжить під захист батька, якому теж дістається від матері: — А ти й радий потурати їй! — хмуряться низький лоб і чорні крильчасті брови.— І що тільки з вас обох буде́ (Стельмах, І, 1962, 379);
Чоло її час від часу хмуриться в задумі, а вуста щось мимоволі шепочуть… (Гончар, Тронка, 1963, 213);
// на кого. Виявляти незадоволення ким-небудь, сердитися на когось.
Вже бачу, як ти хмуришся там здалека на мене (Л. Укр., V, 1956, 339);
Вони [чоловіки] хоч і сваряться, так за діло, і не уміють хмуритися один на одного цілими місяцями, як жінки (Тют., Вир, 1964, 108).
2. тільки 3 ос. Те саме, що хма́ритися 1.
Хмуриться небо, збивається знов волога (Горд., II, 1959, 322);
// безос.
Не все ж і хмуриться,— колись виясниться (Укр.. присл.., 1963, 156).
3. тільки 3 ос. Темніти, тьмяніти в негоду або в присмерках (про місцевість, предмети і т. ін.).
Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля (Коцюб., II, 1955, 32);
Навколо хмурилася тайга. Вітер стих, і лісові велетні, здавалося, відпочивали після боротьби з крилатим супротивником (Донч., II, 1956, 39).
Значення в інших словниках
- хмуритися — хму́ритися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хмуритися — I насуплюватися, нахмарюватись, супитися, хмаритися Фразеологічні синоніми: нахмарювати чоло II див. журитися Словник синонімів Вусика
- хмуритися — [хмуриетиес'а] -р'ус'а, -риес':а, -риец':а, -р'ац':а; нак. -урс'а, -уртеис'а Орфоепічний словник української мови
- хмуритися — Супитися, насуплюватися, насупитися, понасуплюватися, посуплюватися, посупитися, хнюпитися, нахнюплюватися, нахнюпатися, понахнюплюватися, похнюплюватися, похнюпитися, мурмоситися, зімурмошуватися, зімурмоситися, намурмошуватисянамурмоситися, помурмошуватися, помурмоситися Словник чужослів Павло Штепа
- хмуритися — ХМУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок. 1. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін. Михайлина незадоволено хмурилась, але Наталя добре бачила – мати на неї не сердиться (Ю. Словник української мови у 20 томах
- хмуритися — -рюся, -ришся, недок. 1》 Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, невдоволення, задуму і т. ін. || Ставати похмурим (про брови, чоло, обличчя). || на кого. Виявляти невдоволення ким-небудь, сердитися на когось. 2》 тільки 3 ос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмуритися — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет. Словник синонімів української мови
- хмуритися — Хму́ритися, -рюся, -ришся, -ряться; не хму́рся, не хму́ртеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хмуритися — Хмуритися, -рюся, -ришся гл. Хмуриться, дѣлаться мрачнымъ, сердитымъ, недовольнымъ. Не хмурься та послухай, та роби так, як я тобі скажу. Шевч. 300. Словник української мови Грінченка