хомутик

ХОМУ́ТИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до хому́т.

2. З’єднувальна деталь кільцюватої форми.

Основними деталями механізму включення [двигуна] є муфта включення з хомутиком, натискний важіль і вилка включення з валиком (Зерн. комбайни, 1957, 246);

Причинами зниження рівня води в системі охолодження можуть бути: пошкодження з’єднувальних шлангів, нещільне затискування шлангів хомутиками; пошкодження бачків або серцевини радіатора (Автомоб., 1957, 59);

// Рухома деталь на якій-небудь метричній лінії, важелі і т. ін., що служить для вимірювання.

Рейсмус.. являє собою довгу рисувалку, закріплену за допомогою хомутика і гвинта на стояку. Хомутик пересувається по стояку і закріплюється в будь-якому положенні з допомогою гвинта (Практ. з машинозн., 1957, 32);

Натискуючи на рукоятку, він стежив, як сунеться по вимірювальній лінійці хомутик, відраховуючи міліметри (Донч., III, 1956, 402);

Поклавши на ваги два мішки пшениці, низенький, але опецькуватий і широкоплечий селянин пильно стежив за рукою Аркадія Павловича, що пересувала по блискучому важелю з діліннями [поділками] такий же блискучий хомутик (Шиян, Баланда, 1957, 20);

// Дужка окулярів.

3. спец. Зажим у металорізальному верстаті, що передає виробові обертання від патрона.

Для створення можливості обертання хвостового інструмента на останній надівають хомутик, який захоплюється пальцем поводкового патрона (Технол. різальн. інстр., 1959, 51).

4. Поперечна планка на рамці рушничного прицілу.