хороше

ХОРО́ШЕ.

1. Присл. до хоро́ший 1, 4, 7.

Підуть [зовиці] славити, що невістка не зуміла хороше паски вчинити! (Кв.-Осн., II, 1956, 227);

— Що ж твій одинчик? чи ходить уже в школу? — Да ходить! — одповідала вона мало не гнівно.— Я так би хотіла, щоб його хороше вчили (Барв., Опов.., 1902, 421);

— А правда, Івасику, чи моя лелія хороше пахне? (Л. Укр., III, 1952, 493);

Село, зачароване зоряним небом, хороше синіє розкиданими хатками (Стельмах, II, 1962, 26);

Була в Охріма сіра Свита, Так хороше пошита! (Гл., Вибр., 1951, 31);

Там будинки здоровенні, там церкви височенні, люди хороше одягнені (Мирний, І, 1954, 65).

♦ [Є що і] ї́сти, і пи́ти, і в чо́му (в чім, ще й) хо́роше походи́ти див. походи́ти;

Со́лодко з’ї́сти, п’я́но спи́ти, хо́роше походи́ти див. зїда́ти;

Хо́роше ходи́ти (походи́ти, сходи́ти) — гарно, красиво одягатися.

Ой, ти, дівчинонько, роби, не роби, А прийде неділя, хороше ходи! (Л. Укр., III, 1952, 660).

2. у знач. присудк. сл. Про приємну обстановку, гарне оточення.

Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м’яти окривали всю хату, лоскотали чуття… (Мирний, І, 1949, 340);

Гляньмо ж з міста наниз, на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово! (Н.-Лев., І, 1956, 51);

[Люба:] Ваня! Який же ти був смішний… А правда ж, хороше на балу? Всі якісь такі незвичайні (Мик., І, 1957, 450).

3. у знач. присудк. сл. Про приємність, задоволення, яке відчуває хто-небудь.

Так мені хороше з ним сидіти, жартувати; любо так, як з братом рідним (Мирний, І, 1954, 80);

— Хороше мені… весело мені… жайворонок немов весільної співає… (Коцюб., І, 1955, 142);

Добре було б, якби ти могла на великдень приїхати сюди до мене.. І здумать не можу, як би було хороше! Ялта стала б для мене новою, справді (Л. Укр., V, 1956, 224);

Як хороше жити, мій друже, мій брате, Коли тобі йде дев’ятнадцятий рік! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 228);

Як хороше поторкати запітнілу клямку дверей і почути у відповідь з хати шамотню і тупіт босих ніг дружини (Стельмах, І, 1962, 377).

4. у знач. присудк, сл., із спол. що, коли і т. ін. Дуже до речі, дуже добре.

— Хороше, що отеє ти мені розказав про Забрьоху та про Олену: ось я його оженю… (Кв.-Осн., II, 1956, 189);

Як хороше, коли страждає На світі серце хоч одно (Олесь, Вибр., 1958, 338).