хребет

ХРЕБЕ́Т, бта́, ч.

1. Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами й зв’язками.

Він був такий худий, що хребет виступав з-під його лапсердака, як зубчастий спинний плавець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 115);

Хребет у дорослої людини має чотири кривини (Шк. гігієна, 1954, 68);

*Образно. Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (Гончар, II, 1959, 144);

*У порівн. Бульвар серед міста з рядом голих тополь, що біліли на осінньому небі, як хребти риб (Коцюб., II, 1955, 282);

// перен., чого. Основа, опора, кістяк.

Партія — хребет робітничого класу (Маяк., Вибр., перекл. за ред. Бажана, 1940, 102).

♦ Живі́т присо́х до хребта́ див. живі́т;

Лама́ти (злама́ти, переби́ти і т. ін.) хребе́т (хребта́) кому — перемагати кого-небудь, обмежувати поле або сферу його діяльності тощо, примушувати скоритися.

Ленін висунув і обгрунтував ідею революційного союзу між робітничим рухом передових країн Європи і національно-визвольним рухом народів Сходу. Ці два могутні революційні потоки, з’єднавшись в загальному руслі, на наших очах ламають хребет міжнародному імперіалізмові (Ком. Укр., 5, 1960, 29);

Радянська Армія в запеклих битвах знекровила ворога, зламала хребет фашистському звірові і добила його у власному лігві (Веч. Київ, 28.IX 1974, 37);

Станови́й хребе́т див. станови́й².

2. Спина людини й тварини.

Тягар на його хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили, розірветься серце (Фр., III, 1950, 135);

Остап охоче піднімає сорочку й показує збасаманений синій хребет (Коцюб., І, 1955, 388);

Дрож пробігає Бронкові вздовж хребта (Вільде, III, 1968, 273);

Щосили він затяв коня по хребті пужалном (Досв., Вибр., 1959, 64);

З води то виринала, то знов пірнала величезна риба, показуючи гострий хребет (Трубл., І, 1955, 219);

*Образно. Кузьма .. забирається на його [бульдозера] залізного хребта (Гончар, Тронка, 1963, 267);

// перен., розм. Усі частини тіла людини, які мають бути прикриті одягом.

Тенетки нема на хребті, а ще й комизиться! (Укр.. присл.., 1963, 120);

Робити, бачите, не хочеться так тяжко, як хлопові, своїх достатків хіба стілько, що на хребті, ну, а їсти треба (Фр., II, 1950, 85).

♦ Згина́ти (зігну́ти) хребе́т див. згина́ти;

Лама́ти хребти́ див. лама́ти;

Налама́ти хребта́ див. нала́мувати;

На хребе́т зароби́ти — заробити собі на одяг.

Тепер я, хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину (Барв., Опов.., 1902, 269);

Не ма́ти хребта́ прикри́ти чим — не мати в що одягтися.

— Я не маю хребта чим прикрити (Фр., XIII, 1954, 136).

3. перен. Верхня частина, верхній край, вершина чого-небудь (хвилі, валу і т. ін.).

— Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен, ми підіймались на хребті хвилі (Коцюб., II, 1955, 300);

Місяць перелазив через хребти хмар (Рибак, Що сталося.., 1947, 57);

// Поверхня річки, озера і т. ін.

Ріка своїм хребтом несе.. вперед веселий, скреслий лом (Тич., І, 1957, 102).

4. Ряд гір, розташованих в одному напрямі; гірське пасмо.

По хребтах зверху скрізь розкидані горби, неначе круглі і здорові могили (Н.-Лев., II, 1956, 396);

Почалася система численних гірських хребтів. Вже не один такий хребет перевалили війська (Гончар, III, 1959, 84);

На дні Каспію експедиція геологів Академії наук СРСР виявила кілька підводних хребтів, які за своєю будовою являють нафтоносні структури (Рад. Укр., 7.VIII, 1962, 1).

5. діал. Корінець (книжки).

Була прибита до стіни поличка, на якій видно було також книжки, накидані досить безладно купками або поставлені хребтами назверх (Фр., IV, 1950, 247).