хребет

I

скелет, хребетина

Фразеологічні синоніми: становий хребет; хребетний стовп

II

див. Земля

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хребет — хребе́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хребет — Ф. спина, мд. св. хребетний стовп; (хвилі) гребінь, край, верхівка; (чого) вісь, стрижень; (гір) пасмо, кряж; (книжки) Д. корінець; хребтина. Словник синонімів Караванського
  3. хребет — [хреибет] -бта, м. (на) -бт'і, мн. -бти, -бт'іў Орфоепічний словник української мови
  4. хребет — ХРЕБЕ́Т, бта́, ч. 1. Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами й зв'язками. Словник української мови у 20 томах
  5. хребет — хребе́т карт. зовнішня сторона карти (ст): Клюс брав до рук позначені карти і, перекидаючи хребтом догори, кидав їх на розставлену скриньку (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. хребет — -бта, ч. 1》 Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами і зв'язками. || перен., чого. Основа, опора, кістяк. 2》 Спина людини й тварин. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хребет — Осьовий скелет хребетних; верхня частина х. з'єднана з черепом, нижня сполучається з тазовими кістками; складається з хребців (у людини від 32 до 35), поділяється (за винятком риб) на шийний, грудний, поперековий, крижовий та куприковий відділи; захищає спинний мозок; до х. кріпляться м'язи. Універсальний словник-енциклопедія
  8. хребет — гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж (Іван) на німців гнув спину. Фразеологічний словник української мови
  9. хребет — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  10. хребет — Хребе́т, хребта́; хребти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хребет — ХРЕБЕ́Т, бта́, ч. 1. Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами й зв’язками. Словник української мови в 11 томах
  12. хребет — Верхня горизонталь півциркульного або коробового склепіння (порівн. шелига). Архітектура і монументальне мистецтво
  13. хребет — Хребет, -бта м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. І. 177. на хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Словник української мови Грінченка