1. Словник синонімів Вусика

Земля

див. Земля

∗∗∗

(географічна), архіпелаг, гори, западина, Земля (планета), континент, коса, край, країна, материк, мис, нагір'я, невір-земля (не християнська), низовина, острів, острівець, півострів, плато, плоскогір'я, праземля, припай (піщана смуга біля крутого морського берега), пустеля, рівнина, рідноземля, суходіл, суходілля, суша, твердь, терра, узвишшя, хребет

Фразеологічні синоніми: земля обітована; земна твердь; земний паділ (поет.); земний світ; материзна земля; обітова земля; терра інкогніто; тридев'яте володарство (дуже далека земля); тридев'яте королівство; тридев'яте царство; тридесяте володарство; тридесяте королівство; тридесяте царство

(ґрунт), бурозем, дрібнозем, дрібноземля, жорства, піски, піщаниця, сірозем, суглинок, супісок, червонозем, чорнозем, чорноземля

(наділ), веснооранка, город, городець, грядка, грядки, дача, ділянка, займанка (зайнята земля), займанщина, займань, займище, залеж, земелька, земленька, землиця, земличка, земля-годувальниця, земля-мати, зяб, клин, копінь (земля без снігу), королівщина (земля, дарована королем — іст.), крутовина (сухе місце серед болота), лан, левада, лісовина (ділянка лісу), наділ, нива, нивка, обліг (незаймана земля), обліжок, пар, поле, помірка (присадибна ділянка), помірок (т.с.), присадибник, рілля, сінокіс, фазенда (ірон.); цілик, цілина, цілиця, чистополина

Фразеологічні синоніми: безрідна земля; гульова земля; знічийнена земля; нічия земля; присадибна ділянка; чорний пар

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Земля — Земля́ іменник жіночого роду планета Орфографічний словник української мови
  2. земля — поет. мати сира земля; (для моряка) суходіл, материк; УР. твердь <�земна>, персть; (у господарстві) ґрунт; (рідна) країна, край, держава; П. білий світ; (з великої букви) <�наша> плянета. Словник синонімів Караванського
  3. земля — [зеимл’а] -л'і, зн. земл'у, ор. -лейу, кл. землеи, мн. земл'і, -мел', д. земл'ам Орфоепічний словник української мови
  4. земля — -і, ж. 1》 тільки одн. Третя від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. || Місце життя і діяльності людей. 2》 тільки одн. Верхній шар земної кори. || розм. Земляна поверхня, площина, по якій ходять. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. земля — земля: ◊ глода́ти сиру́ зе́млю → глодати ◊ <�тебе́, його́...> й свята́ земля́ не напра́вить = <�тебе́, його...> й свята́ земли́ця не напра́вить Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. земля — Безпечніше бідакові на землі, як багачеві на морі. Море може збуритися і затопити корабель. Більше сяжня землі не дістанеш. На гріб більше місця не треба. Сяжень міра від стопи до витягненої вгору руки. За рідною землею і в небі скучно. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ЗЕМЛЯ — • "ЗЕМЛЯ" - літ. альманах. Видавався 1908 — 16 "Московським книговидавництвом письменників" за участю Л. Андрєєва, В. Винниченка, О. Купріна, Ф. Сологуба та ін. Вийшло 19 книг. Українська літературна енциклопедія
  8. Земля — Третя за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи, єдина, на якій існує життя; рухається по орбіті навколо Сонця і одночасно обертається навколо власної осі, нахиленої до екліптики під кутом 23º26’... Універсальний словник-енциклопедія
  9. земля — (аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Фразеологічний словник української мови
  10. Земля — II. СВІТ (земна куля з усім, що на ній є), ЗЕМЛЯ́, ПЛАНЕ́ТА. Я дуже симпатизую його замірові статись моряком, бо сама колись маю відбути подорож довкола світа (Леся Українка); Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! (В. Словник синонімів української мови
  11. земля — Земля́, -лі́, -ле́ю, зе́мле! зе́млі, земе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. земля — ЗЕМЛЯ́, і́, ж. 1. тільки одн. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. І сонечко серед неба Опинилось-стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. земля — рос. земля 1. Ресурс, що використовується для виробництва с.-г. продукції, будівництва будинків, міст, залізничних та автомобільних шляхів, один із основних компонентів виробництва (інші компоненти: праця, капітал, природні ресурси). Eкономічна енциклопедія