1. Словник синонімів української мови

Земля

II. СВІТ (земна куля з усім, що на ній є), ЗЕМЛЯ́, ПЛАНЕ́ТА. Я дуже симпатизую його замірові статись моряком, бо сама колись маю відбути подорож довкола світа (Леся Українка); Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! (В. Симоненко); Я раптово відчув себе найщасливішою людиною на землі (Є. Гуцало); Рости, живи — і знай, що людська мисль, Що людська творчість — це найбільша мука, Найбільша радість на планеті нашій! (М. Рильський).

∗∗∗

ГРУНТ (верхній шар земної кори), ЗЕМЛЯ́, ПЕРСТЬ заст., уроч. Родючий ґрунт щедро віддавав деревам життєдайні соки (О. Десняк); Недовго вже мені зосталося топтати цю землю (Є. Гуцало); Шаблями суходіл копали, А шапками та приполами персть носили Да високу могилу висипали (з думи).

СУ́ША (тверда частина земної поверхні — на відміну від водяного простору), СУХОДІ́Л, ЗЕМЛЯ́. Тим часом до суші Товариші Телемаха дійшли й відв'язали вітрила, Щоглу спустили й на веслах до пристані вже підпливали (переклад Бориса Тена); До Ненаситця добиралися різними шляхами: водою і суходолом (М. Шаповал); Якийсь час пливли вони в тумані, поміж берегами, одірвані од землі й безпомічні (М. Коцюбинський).

ДЕРЖА́ВА (територія, що становить єдність з погляду історії, населення, політичного ладу тощо), КРАЇ́НА, ЗЕМЛЯ́, ЦА́РСТВО заст., фольк., ПА́НСТВО заст.; КРАЙ, СТОРОНА́ (перев. із сл. рідний, наш тощо). — Держава наша велика, від моря до моря лежать її землі (Н. Рибак); Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко); Популярність Шевченка в слов'янських землях і безпосередній його вплив на передових слов'янських письменників.. відомі всім (М. Рильський); Понад голови люду того йдуть всесвітнії бурі, Панства, царства встають і падуть, Мов фантоми понурі (І. Франко); По котрих-то краях ми не стояли! Були і в Австрії, і в Тіролях, і в Угорщині, і в Чехах (Ю. Федькович); Хіба в шотландській стороні Вже лицарів не стало? (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Земля — Земля́ іменник жіночого роду планета Орфографічний словник української мови
  2. земля — поет. мати сира земля; (для моряка) суходіл, материк; УР. твердь <�земна>, персть; (у господарстві) ґрунт; (рідна) країна, край, держава; П. білий світ; (з великої букви) <�наша> плянета. Словник синонімів Караванського
  3. земля — [зеимл’а] -л'і, зн. земл'у, ор. -лейу, кл. землеи, мн. земл'і, -мел', д. земл'ам Орфоепічний словник української мови
  4. земля — -і, ж. 1》 тільки одн. Третя від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. || Місце життя і діяльності людей. 2》 тільки одн. Верхній шар земної кори. || розм. Земляна поверхня, площина, по якій ходять. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. земля — земля: ◊ глода́ти сиру́ зе́млю → глодати ◊ <�тебе́, його́...> й свята́ земля́ не напра́вить = <�тебе́, його...> й свята́ земли́ця не напра́вить Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. земля — Безпечніше бідакові на землі, як багачеві на морі. Море може збуритися і затопити корабель. Більше сяжня землі не дістанеш. На гріб більше місця не треба. Сяжень міра від стопи до витягненої вгору руки. За рідною землею і в небі скучно. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ЗЕМЛЯ — • "ЗЕМЛЯ" - літ. альманах. Видавався 1908 — 16 "Московським книговидавництвом письменників" за участю Л. Андрєєва, В. Винниченка, О. Купріна, Ф. Сологуба та ін. Вийшло 19 книг. Українська літературна енциклопедія
  8. Земля — див. Земля Словник синонімів Вусика
  9. Земля — Третя за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи, єдина, на якій існує життя; рухається по орбіті навколо Сонця і одночасно обертається навколо власної осі, нахиленої до екліптики під кутом 23º26’... Універсальний словник-енциклопедія
  10. земля — (аж) рва́ти (нога́ми (копи́тами)) зе́млю. 1. Дуже швидко йти, бігти. Антін не йде, а рве ногами землю (С. Чорнобривець); — Ждіть з перемогою! — крикнув він і оперіщив жеребця нагаєм. Фразеологічний словник української мови
  11. земля — Земля́, -лі́, -ле́ю, зе́мле! зе́млі, земе́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. земля — ЗЕМЛЯ́, і́, ж. 1. тільки одн. Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. І сонечко серед неба Опинилось-стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  13. земля — рос. земля 1. Ресурс, що використовується для виробництва с.-г. продукції, будівництва будинків, міст, залізничних та автомобільних шляхів, один із основних компонентів виробництва (інші компоненти: праця, капітал, природні ресурси). Eкономічна енциклопедія