хребет

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж (Іван) на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський). 2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не плакав І другим заказував спину не гнуть (А. Малишко); Нема чого їй гнути ні перед ким спину (Остап Вишня); Невже так і треба шию перед боярами гнути, хіба ми не люди? (А. Хижняк); А хто жадав собі за смак Згинати спину перед сильним (Я. Щоголів); // перев. перед чим. Пасувати. Але ніколи я не гнув спину перед бідою і лихоліттям і ніколи не задирав голову, коли приходила радість (О. Довженко).

живі́т присо́х до спи́ни (до хребта́) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже худий. — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... (М. Коцюбинський); — Оце знайшли пузатого. Живіт до спини присох! Ходить як з хреста знятий... (О. Гончар). 2. Хто-небудь дуже голодний. — Бач, зголоднів! — з співчуттям обізвалась Соломія.— Ая!.. ая... ще й не такої заспіваєш, як живіт присохне до спини (М. Коцюбинський); — А чи не розжився б я у вас на шматочок хліба. Вже живіт до хребта присох... (Ю. Збанацький).

лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т кому. 1. Бити кого-небудь або нахвалятися, погрожувати розправитися з кимсь. Він таки хребет поламає тому, хто так ставиться до всенародної власності (З журналу). 2. Долати, знешкоджувати, перемагати, знищувати когось. Ламати хребет звірю (ворогу) в його власній барлозі доводиться з труднощами (З газети); Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (О. Довженко). перелама́ти хребта́. — Настає рік “великого перелому”.. Мабуть, переламають нам хребта, як ото переламали декому (І. Цюпа); // Примушувати когось коритися; позбавляти сили, енергії, волі і т. ін. Страх ламає хребет людині й полишає їй єдине почуття — самозбереження (З журналу); Сказав батькові із скрутою: — Понівечили ви мені життя. Хребет переламали (В. Большак).

лама́ти / налама́ти хребта́. Важко працювати, надриватися на роботі. — Послала до нього (до багача) сина. Ламав там хребта (О. Гончар); — Любить цивілізацію,— подумав Гуменний,— то хай же хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети (О. Гончар).

не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти. Бути дуже бідним, погано одягненим; обноситися. Я не маю хребта чим прикрити (І. Франко); Не мають чим тіло прикрити, шматка хліба не мають — страшно, що й таким є в декого життя (З газети).

хребе́т чу́хати че́рез живі́т, жарт. Бути дуже худим. — Як ти змарнів, Михайле! — промовив батько,— жовтий як віск, хребет чухаєш через живіт, тільки очі світяться (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хребет — хребе́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хребет — Ф. спина, мд. св. хребетний стовп; (хвилі) гребінь, край, верхівка; (чого) вісь, стрижень; (гір) пасмо, кряж; (книжки) Д. корінець; хребтина. Словник синонімів Караванського
  3. хребет — I скелет, хребетина Фразеологічні синоніми: становий хребет; хребетний стовп II див. Земля Словник синонімів Вусика
  4. хребет — [хреибет] -бта, м. (на) -бт'і, мн. -бти, -бт'іў Орфоепічний словник української мови
  5. хребет — ХРЕБЕ́Т, бта́, ч. 1. Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами й зв'язками. Словник української мови у 20 томах
  6. хребет — хребе́т карт. зовнішня сторона карти (ст): Клюс брав до рук позначені карти і, перекидаючи хребтом догори, кидав їх на розставлену скриньку (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хребет — -бта, ч. 1》 Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами і зв'язками. || перен., чого. Основа, опора, кістяк. 2》 Спина людини й тварин. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хребет — Осьовий скелет хребетних; верхня частина х. з'єднана з черепом, нижня сполучається з тазовими кістками; складається з хребців (у людини від 32 до 35), поділяється (за винятком риб) на шийний, грудний, поперековий, крижовий та куприковий відділи; захищає спинний мозок; до х. кріпляться м'язи. Універсальний словник-енциклопедія
  9. хребет — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  10. хребет — Хребе́т, хребта́; хребти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хребет — ХРЕБЕ́Т, бта́, ч. 1. Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами й зв’язками. Словник української мови в 11 томах
  12. хребет — Верхня горизонталь півциркульного або коробового склепіння (порівн. шелига). Архітектура і монументальне мистецтво
  13. хребет — Хребет, -бта м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. І. 177. на хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Словник української мови Грінченка