христос

ХРИСТО́С, Христа́, ч.

(з великої літери). Назва міфічної особи Ісуса, культ якого лежить в основі християнської релігії.

І зга́дував літа лихії, Погані, давнії літа́, Тойді повісили Христа, Й тепер не втік би син Марії! (Шевч., II, 1963, 40);

Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: — Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть вас на півострів, схожий на Сінайський, і то буде кінець всьому, кінець двохтисячному царству Христа… (Гончар, II, 1959, 348);

// Про ікону, зображення Ісуса.

На чорній шибці вікна висів молодий місяць, а над ліжком — невинний, пухнатий хлопчик— Христос (Коцюб., II, 1955, 358).

♦ Жи́ти Христа́ ра́ди, заст.:

а) жити милостинею, подаянням;

б) жити в кого-небудь з милості;

Жи́ти, мов (як, на́че і т. ін.) у Христа́ за па́зухою див. па́зуха;

Присяга́тися (присягну́тися) Христо́м див. присяга́тися;

Проси́ти (проха́ти) Христа́ ра́ди див. проси́ти, проха́ти; Простяга́ти (простягти́, простягну́ти) ру́ку (ру́ки) Христа́ ра́ди див. рука́;

Христа́ ра́ди; Ра́ди [само́го] Христа́, заст.: а) слова, з якими просили милостиню, жебрали.

— Далеко, небого? — В саму Москву, Христа ради, Дайте на дорогу! (Шевч., І, 1963, 31);

б) вживається при наполегливому проханні у знач. будь ласка.

— Ти не знаєш, де Сидір живе?.. —Не знаю!..— одказав Лушня..— Тимофію! та скажи, христа ради… — Що я тобі скажу?.. (Мирний, І, 1949, 347);

— Але скажіть мені по правді, ..скажіть, ради самого Христа: були ви щасливі коли-небудь? (Хотк., І, 1966, 55);

Христо́м-бо́гом кля́сти́ся — те саме, що Присяга́тися бо́гом ( див. присяга́тися).

Кирило Кнур.. Христом-богом клявся, що як купались з Остапом укупі, то й хвостика бачив… (Мирний, І, 1949, 138);

Христо́м-бо́гом моли́ти, заст.-дуже просити.

— Не нагадуй, не нагадуй… Христом-богом молю, не нагадуй мені про те, Чіпко! — молила Галя, ще дужче горнучись до його (Мирний, І, 1949, 363);

Христо́с з тобо́ю (з ва́ми, з ним і т. ін.), заст.: а) побажання благополуччя, щастя, спокою;

б) виражає згоду, небажання сперечатися з ким-небудь; хай буде так;

Христо́с воскре́с (воскре́се)!, заст.— слова, якими супроводжувалося христосування з кимсь або якими вітали кого-небудь на великдень.

Христос воскресе! На самий великдень приплила з Гур’єва до нас почта [пошта] і привезла мені письмо твоє і 16 руб. грошей (Шевч., VI, 1957, 133);

— А ми й не поцілувались з тобою,— згадує Оля.— Христос воскрес! — і тепла, легка хмаринка спочиває на моїх грудях (Коцюб., II, 1955, 363);

Христо́с поможи́!, заст. — те саме, що Бо́же поможи́ (помага́й)! ( див. бог).

[Голос з найгустіших рядів:] Христос вам поможи! Одважно, браття! (Л. Укр., II, 1951, 525).