1. Словник української мови в 11 томах

хробачок

ХРОБАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до хроба́к.

Чорноголовий дятел лазив по корі, постукував дзьобом об стовбур, шукаючи хробачків (Тулуб, Людолови, I, 1957, 64);

Де ж тая коровиця? В коробочку сі сховала. Де ж тая коробочка? Хробачки розточили! (Укр. дит. фолькл., 1962, 74);

Його душу оповили сумніви. Він намагається приспати в собі хробачка остраху й каяття. Але хробачок не піддається (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 161);

Дністровий зрозумів, що сказав дурницю. Його таки точив хробачок самолюбства. Чому це обрали не його, а Серідку? (Мушк., Чорний хліб, 1960, 63);

*У порівн. Голова Хоми важко лежить на долонях. Дивний спокій ллється по його жилах, тільки глибоко десь, на самому споді у грудях, хробачком корчиться сміх (Коцюб., II, 1955, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хробачок — хробачо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хробачок — ХРОБАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до хроба́к. Чорноголовий дятел лазив по корі, постукував дзьобом об стовбур, шукаючи хробачків (З. Тулуб); Його душу оповили сумніви. Він намагається приспати в собі хробачка остраху й каяття. Словник української мови у 20 томах
  3. хробачок — Чка, ч. Дитина, немовля. Словник сучасного українського сленгу
  4. хробачок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до хробак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хробачок — Хробачо́к, -чка́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хробачок — Хробачок, -чка м. 1) ум. отъ хробак. 2) хробачки. Такъ дѣти называютъ лапшу. МУЕ. І. 104. Словник української мови Грінченка