1. Словник української мови в 11 томах

хронікер

ХРОНІКЕ́Р, а, ч. Співробітник газети, журналу, радіомовлення і т. ін., який дає інформацію у відділ хроніки (у 3 знач.).

Ти знаєш, що з мене поганий хронікер, кажуть, ніби се шанс, що може зато [зате] вийти добрий поет, я себе тим і потішаю (Л. Укр., V, 1956, 286);

Працюючи замолоду в газеті.. хронікером і рецензентом, Васильченко був частим і вірним одвідувачем театру Миколи Садовського (Мартич, Друзі.., 1962, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хронікер — хроніке́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хронікер — ХРОНІКЕ́Р, а, ч. Співробітник газети, журналу, радіомовлення і т. ін., який дає інформацію у відділ хроніки (у 3 знач.). Ти знаєш, що з мене поганий хронікер, кажуть, ніби се шанс, що може зато [зате] вийти добрий поет... Словник української мови у 20 томах
  3. хронікер — -а, ч. Співробітник газети, журналу, радіомовлення і т. ін., який дає інформацію у відділ хроніки (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хронікер — Хроніке́р, -ке́ра; -ке́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)