хропіння
ХРОПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. хропі́ти, хропти́ і звуки, утворювані цією дією.
Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя, а з-під білих ряден почулося сонне сопіння та хропіння (Коцюб., I, 1955, 241);
Химка давно вже спала, хропучи у своїй хатині. Хоча було ще тільки десять годин, але те хропіння таке враження робило, мовби вже було дуже пізно (Гр., II, 1963, 47);
Мов крізь сон, він чув дике верещання Гюлле, плескіт води, гупання, коняче жахливе хропіння і крик людини… (Досв., Гюлле, 1961, 146);
Близнята рвонули до себе рожни, вихопили їх, підняли на Матвія, а він навіть арапника не підняв, щоб оборонитися, тільки приклав долоні до рота — і з-під них сумовито-моторошно затужило вовче виття. Булані від несподіванки з хропінням звелися на диби (Стельмах, І, 1962, 95);
Всюди смертельне хропіння, крик, рев роздирали небеса (Кобр., Вибр., 1954, 183);
— Ой, рятуйте, рятуйте!.. — Невістка кинулась мерщій до людей, а тим часом Кононишин голос робився все тихшим і перейшов у хропіння (Григ., Вибр., 1959, 327).
Значення в інших словниках
- хропіння — хропі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хропіння — ХРОПІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. хропі́ти, хропти́ і звуки, утворювані цією дією. Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя, а з-під білих ряден почулося сонне сопіння та хропіння (М. Коцюбинський); Химка давно вже спала, хропучи у своїй хатині. Словник української мови у 20 томах
- хропіння — -я, с. Дія за знач. хропіти, хропти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови