худоба
ХУДО́БА, и, ж.
1. збірн. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини.
Один Рябко, один, як палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 49);
Знайшовся такий чоловік з другого села: .. — Віддай,— каже,— твою дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща хазяйка.— Добре,— каже батько,— віддам, і з нею, як сказав, третину худоби (Стор., І, 1957, 27);
Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (Коцюб., І, 1955, 442);
У кошарах тихо ремигала худоба… (Десняк, Десну.., 1949, 241);
Молочна худоба; *У порівн. — Не можна довше стерпіти! Не можна! Пани ріжуть нас, як худобу на м’ясо, як овечок! — загула громада (Н.-Лев., VII, 1966, 139).
▲ Вели́ка рога́та худо́ба див. вели́кий;
Голла́ндська худо́ба див. голла́ндський.
2. перен., розм., лайл. Те саме, що би́дло 2, 3.
— Пани як пани. Що ми для них? — худоба! Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. А харч відома: глевтяк та борщ з червивою таранею (Головко, II, 1957, 195);
Його дружина За предковічним звичаєм хевсурським Йому дітей родила у хліві, Бо породілля — то, мовляв, худоба… (Рильський, III, 1961, 163);
— За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба Тобі, диявольська худоба (Котл., І, 1952, 83);
Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна, 1958, 75).
3. збірн., діал. Майно, скарб.
Я, бувало, й тому [рам’ю] рада. Хоч переміна буде, думаю. Та виберу вільну часину, позшиваю, та й пошию або керсетку або спідницю. Ото і все мов збіжжя і вся худоба! (Мирний, І, 1954, 72);
А старости все своє та своє торочать: і скоту багато [у молодого], і воли, і корови, і коні, і всяка худоба (Григ., Вибр., 1959, 37).
Значення в інших словниках
- худоба — (свійські тварини) худобина, скот, товар, розм. бидло, діал. маржина. Словник синонімів Полюги
- худоба — худо́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- худоба — зб., скотина, товар, д. маржина, (робоча) тягло; од. зб. худобина, худібчина; Л. бидло, скотиняка; худібка. Словник синонімів Караванського
- худоба — Тварини, товар, худібка, худібонька, худібчина, худібчинка, худобина, худобинка, худобка, худобонька Фразеологічні синоніми: велика рогата худоба; голланддська худоба Словник синонімів Вусика
- худоба — ХУДО́БА, и, ж. 1. збірн. Чотириногі сільськогосподарські свійські тварини; скотина, худобина, німина. Один Рябко, один, як палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний, доглядає (П. Гулак-Артемовський); Знайшовся такий чоловік з другого села: .. Словник української мови у 20 томах
- худоба — Ані дати, ані брати, ані хвоста коло хати. Не має й худобини коло хати, тому від нього нічого не дістанеш та й небезпечно такому помагати. Де є худоба, там є шкода. Худоба несвідомо робить шкоду, або сама гине з невідомої причини. Приповідки або українсько-народня філософія
- худоба — Майно, добро Словник застарілих та маловживаних слів
- худоба — -и, ж. 1》 збірн. Чотириногі свійські сільськогосподарські тварини. Велика рогата худоба. 2》 перен., розм., лайл. Те саме, що бидло 2), 3). 3》 збірн., діал. Майно, скарб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- худоба — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- худоба — Худо́ба, -би, -бі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- худоба — Худо́ба, -би ж. 1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл. Словник української мови Грінченка