1. Словник української мови в 11 томах

худоребрий

ХУДОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Кістлявий, худий.

Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Досв., Вибр., 1959, 216);

Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти… (Гончар, Бригантина, 1973, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. худоребрий — худоре́брий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. худоребрий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. худоребрий — ХУДОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Кістлявий, худий. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Олесь Досвітній); Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. худоребрий — -а, -е, розм. Кістлявий, худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. худоребрий — КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Словник синонімів української мови