1. Словник синонімів української мови

худоребрий

КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Це була стара дівка, до неможливого кістлява і з лорнетом (З. Тулуб); Його мати, худа костиста особа, стріляла за ним лютими очима (О. Кобилянська); Кощаве обличчя старого було спокійне (К. Гордієнко); Незабаром з'явився маслакуватий кривоклубий кінь (М. Стельмах); Їздовий — сивий, сухокостий гуцул, загорнутий, наче в рурку, в широчезний пояс (І. Волошин); Худокосте, захмарене дідове лице ясніло під сивим, гей вишневий цвіт, волоссям (Марко Черемшина); Шкапи були все захуджені, миршаві, сухоребрі (І. Нечуй-Левицький); З худоребрих тіл скинуть селянське дрантя.. і кожному, як записано у протоколі, дадуть по сто різок (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. худоребрий — худоре́брий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. худоребрий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. худоребрий — ХУДОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Кістлявий, худий. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Олесь Досвітній); Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. худоребрий — -а, -е, розм. Кістлявий, худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. худоребрий — ХУДОРЕ́БРИЙ, а, е, розм. Кістлявий, худий. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Досв., Вибр., 1959, 216); Навіть малюк худоребрий, на прізвисько Хлястик, теж пробував через мур перелізти… (Гончар, Бригантина, 1973, 69). Словник української мови в 11 томах