1. Словник української мови в 11 томах

худібчина

ХУДІБЧИ́НА, и, ж.

1. розм. Те саме, що худо́би́на 1, 2.

Брав мене ти бідну; але все ж я мала Скриню, худібчину і добра чимало (Щог., Поезії, 1958, 228);

— Я собі пишу про нещасливу долю, а сам не журюсь, бо маю п’ятдесят десятин землі і худібчини чимало (Сам., II, 1958, 120);

У однім селі жив піп та попадя; біля їх рядом жила одним-одна бабуся. Бабуся та була вбога, тільки й худібчини в неї, що мала вона курочок (Україна.., І, 1960, 147.

2. діал. Пестл. до худо́би́на 4. Поховали батька брати, худібчиною стали ділитися. Жалкенько було Михайлові попускати братові більше города, та така батькова воля — попустив (Тесл., З книги життя, 1949, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. худібчина — див. худоба Словник синонімів Вусика
  2. худібчина — ХУДІБЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Те саме, що худо́бина 1, 2. Заробля, щоб таки збити хоч яку-небудь худібчину (П. Чубинський); Занепастив худібчину через свою дівчину (П. Чубинський); Брав мене ти бідну; але все ж я мала Скриню, худібчину і добра чимало (Я. Словник української мови у 20 томах
  3. худібчина — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що худобина 1), 2). 2》 діал. Пестл. до худобина 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. худібчина — Худі́бчи́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. худібчина — Худібчина, -ни ж. = худібка. К. ЧР. 139. Г. Барв. 197. Сим. 203. Заробля, щоб таки збити хоч яку небудь худібчину. Чуб. II. 499. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Словник української мови Грінченка