1. Словник української мови в 11 томах

царювання

ЦАРЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. царюва́ти.

За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (Іст. СРСР, І, 1956, 69);

Гнів Тараса Шевченка виродився ще тоді, в криваве царювання Миколи Палкіна (Тич., III, 1957, 126);

З половини двадцятих по шестидесяті роки був у нас золотий вік панського панування.. Тоді саме настало царювання й панів Польських у Гетьманському (Мирний, І, 1949, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царювання — царюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. царювання — ЦАРЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. царюва́ти. За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (з навч. літ.); Гнів Тараса Шевченка виродився ще тоді, в криваве царювання Миколи Палкіна (П. Словник української мови у 20 томах
  3. царювання — -я, с. Дія за знач. царювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. царювання — Царюва́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. царювання — Царювання, -ня с. Царствованіе. Так він думками благими нехай царство обіймає, щоб за його царювання жили праведні в покої. К. Псалт. 163. Словник української мови Грінченка