царювати
ЦАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Бути царем, правити царством.
[О л я:] Ще в той час царював лютий-прелютий цар Микола I (Вас., III, 1960, 278);
— Триста років тільки дім Романових існував,— озвався Карпо, хвастаючись перед гостями своєю обізнаністю. — Та ще до них царювали інші (Шиян, Баланда, 1957, 44);
// розм. Повноправно порядкувати, самовільно керувати ким-, чим-небудь.
Що нам струмці цілющі? Не оживуть лани сухі, Бо скрізь царюють турки злющі, До стонів [стогонів] болісних глухі (Граб., І, 1959, 525).
2. перен. Бути першим, переважати всіх у чому-небудь.
Темне, як і сама будівля [тюрма], зло царювало у тій страшній схованці… (Мирний, І, 1954, 319);
Чудова ж пісня солов’я Над всіми співами царює (Щог., Поезії, 1958, 320);
— Хіба не радість буде мені бачити, як ти царюєш на балах та банкетах серед пихливого пишного панства?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 68);
В серці пані Параски-Роксолани царював на ту годину обшарпаний ковалисько Михайлик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 263);
Дерева царювали над цими руїнами, над колишніми будинками й вулицями (Загреб., Європа. Захід, 1961, 107).
3. перен. Наповнювати собою; домінувати.
Кипіли морози, завивала хуртовина, царював холод (Коцюб., І, 1955, 69);
В хаті царював сумерк (Коб., За ситуаціями, 1914, 113);
Всі прислухались хвилинку, та надворі царювала давня тиша (Ірчан, II, 1958, 14).
Значення в інших словниках
- царювати — царюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- царювати — Керувати царством, сидіти на троні, ур. царствувати; ЖМ. орудувати, верховодити; (над чим) П. панувати, домінувати. Словник синонімів Караванського
- царювати — див. керувати Словник синонімів Вусика
- царювати — [цар'уватие] -р'уйу, -р'уйеиш Орфоепічний словник української мови
- царювати — ЦАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Бути царем, правити царством. [О л я:] Ще в той час царював лютий-прелютий цар Микола I (С. Васильченко); – Триста років тільки дім Романових існував, – озвався Карпо, хвастаючись перед гостями своєю обізнаністю. Словник української мови у 20 томах
- царювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Бути царем, правити царством. || розм. Повноправно порядкувати, самовільно керувати ким-, чим-небудь. 2》 перен. Бути першим, переважати всіх у чому-небудь. 3》 перен. Наповнювати собою; домінувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- царювати — ПАНУВА́ТИ (мати переважне в порівнянні з чимсь поширення; безмежно поширюватися), ДОМІНУВА́ТИ, ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ВЛАДАРЮВА́ТИ уроч., ЦАРЮВА́ТИ, ЦАРИ́ТИ, ЦА́РСТВУВАТИ рідше. Цілковита тиша панувала навколо (І. Словник синонімів української мови
- царювати — Царюва́ти, -рю́ю, -рю́єш, -рю́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- царювати — Царювати, -рюю, -єш гл. Царствовать. І в потузі твоїй будеш тихо царювати. К. Псал. 108. Словник української мови Грінченка