1. Словник української мови в 11 томах

цвітінь

ЦВІТІ́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що цвіт¹ 1.

Торкаючи, мов струни, віти, цвітінь хитаючи рясну, в садах пахучий теплий вітер шуміть нам буде про весну (Сос., II, 1958, 197);

То хмарка набіжить, і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, То сонце вигляне ласкаво-променисте І знов сховається, і знову дощ і тінь (Рильський, І, 1960, 286);

Весна, ізнов іде весна, Несе цвітінь-оздобу, Дзвенить вона, бринить вона У серце хліборобу (Шпорта, Вибр., 1958, 279).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвітінь — цвіті́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. цвітінь — див. цвіт Словник синонімів Вусика
  3. цвітінь — ЦВІТІ́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що цвіт¹ 1. Торкаючи, мов струни, віти, цвітінь хитаючи рясну, в садах пахучий теплий вітер шуміть нам буде про весну (В. Словник української мови у 20 томах
  4. цвітінь — -і, ж., поет. Те саме, що цвіт I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цвітінь — ЦВІТ (пелюстки на рослині в період цвітіння), КВІТ, ЦВІТЬ поет., ЦВІТІ́НЬ поет., ВИ́ЦВІТ діал. Звисає цвіт з весняних віт на буйний килим трав (М. Словник синонімів української мови