цеп
ЦЕП, у, ч.
1. розм. Те саме, що ланцю́г 1.
— Ви побуваєте в пана Луски,— говорила вона,— в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Вовчок, Вибр., 1937, 94);
— Оце,— каже мати,— тут твій хазяїн живе.— Зайшли в двір. Собаки на цепах так і рвуться на нас, шерсть на них як на добрій вівці (Тют., Вир, 1964, 30);
Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя (Мик., II, 1957, 246);
*Образно. [Кнур:] Та ти не дури, щоб сам не здурів. [Гарасим:] Ну, а як здурію, то що? [Кнур:] На цеп візьмуть. [Гарасим:] На цеп? Ото застрахав! Я, брат, тут з самого малу на цепу живу, як та собака прип’ятий (Мирний, V, 1955, 85).
♦ Як (н́іби і т. ін.) з це́пу зірва́тися див. зрива́тися.
2. Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного.
У цей час по цепу поповзла чутка, що командир помер од ран. Червоноармійці захвилювались (Панч, В дорозі, 1959, 95);
Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (Тулуб, В степу.., 1964, 218);
«Ранені на борті…» Полегшено зітхає комісар: — Згорнути цеп. Збиратися у гроті,— подав команду… (Гонч., Вибр., 1959, 389);
Чую — стрільба не та вже. Виходять з окопів.— В цеп! — кричу команду (Вас., Незібр. тв., 1941, 208);
// у знач. присл. це́пом. Суцільним рядом.
Старі сіячі, жінки, підлітки й фронтова бригада Романа йшла цепом і, засіваючи поле бою зерном, гомоніли про своє (Довж., І, 1958, 390).
Значення в інших словниках
- цеп — див. ланцюг Словник синонімів Вусика
- цеп — Ланцюр, ланц, ретязь, кайдани Словник чужослів Павло Штепа
- цеп — цеп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цеп — ЦЕП, у, ч. 1. розм. Те саме, що ланцю́г 1. – Ви побуваєте в пана Луски, – говорила вона, – в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Марко Вовчок); – Оце, – каже мати, – тут твій хазяїн живе. – Зайшли в двір. Словник української мови у 20 томах
- цеп — цеп вул., знев. 1. недотепа, дурень (ст)|| = бевзь 2. селюк (ст)|| = бадиль 3. грубіян, нахаба, зухвалець (ст)||цепак, цепусь, цеп на завясах, цепа кавалок ●а то цеп з нього (лайка) ●цеп на завя́сах → цеп 3 (лайка): То ті цеп на завясах! (Рудницький) ●це́па кава́лок → цеп 3 (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- цеп — -у, ч. 1》 розм. Те саме, що ланцюг 1). 2》 Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного. || у знач. присл. цепом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цеп — держа́ти (трима́ти) (як (на́че)) на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний). мов соба́ка, який зірва́вся з це́пу, зі сл. раді́ти. Фразеологічний словник української мови
- цеп — ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з'єднаних одне з одним), ЦЕП розм. рідше, ЗАЛІ́ЗО діал., ЛА́НЕЦЬ діал., ЛАНЦ діал.; РЕ́ТЯЗЬ заст. (звич. для прив'язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Словник синонімів української мови