1. Словник української мови у 20 томах

цеп

ЦЕП, у, ч.

1. розм. Те саме, що ланцю́г 1.

– Ви побуваєте в пана Луски, – говорила вона, – в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Марко Вовчок);

– Оце, – каже мати, – тут твій хазяїн живе. – Зайшли в двір. Собаки на цепах так і рвуться на нас, шерсть на них як на добрій вівці (Григорій Тютюнник);

Альоша переступив тяжкий цеп, що оповивав супокій монумента, і наблизився до його підніжжя (І. Микитенко);

* Образно. [Кнур:] Та ти не дури, щоб сам не здурів. [Гарасим:] Ну, а як здурію, то що? [Кнур:] На цеп візьмуть. [Гарасим:] На цеп? Ото застрахав! Я, брат, тут з самого малу на цепу живу, як та собака прип'ятий (Панас Мирний).

2. Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного.

У цей час по цепу поповзла чутка, що командир помер од ран. Червоноармійці захвилювались (П. Панч);

Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб);

“Ранені на борті...” Полегшено зітхає комісар: – Згорнути цеп. Збиратися у гроті, – подав команду... (І. Гончаренко);

Чую – стрільба не та вже. Виходять з окопів. – В цеп! – кричу команду (С. Васильченко);

// у знач. присл. це́пом. Суцільним рядом.

Старі сіячі, жінки, підлітки й фронтова бригада Романа йшла цепом і, засіваючи поле бою зерном, гомоніли про своє (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цеп — див. ланцюг Словник синонімів Вусика
  2. цеп — Ланцюр, ланц, ретязь, кайдани Словник чужослів Павло Штепа
  3. цеп — цеп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. цеп — цеп вул., знев. 1. недотепа, дурень (ст)|| = бевзь 2. селюк (ст)|| = бадиль 3. грубіян, нахаба, зухвалець (ст)||цепак, цепусь, цеп на завясах, цепа кавалок ●а то цеп з нього (лайка) ●цеп на завя́сах → цеп 3 (лайка): То ті цеп на завясах! (Рудницький) ●це́па кава́лок → цеп 3 (лайка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цеп — -у, ч. 1》 розм. Те саме, що ланцюг 1). 2》 Ряд бійців, стрільців і т. ін., розташованих на певній відстані один від одного. || у знач. присл. цепом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цеп — держа́ти (трима́ти) (як (на́че)) на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний). мов соба́ка, який зірва́вся з це́пу, зі сл. раді́ти. Фразеологічний словник української мови
  7. цеп — ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з'єднаних одне з одним), ЦЕП розм. рідше, ЗАЛІ́ЗО діал., ЛА́НЕЦЬ діал., ЛАНЦ діал.; РЕ́ТЯЗЬ заст. (звич. для прив'язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Словник синонімів української мови
  8. цеп — ЦЕП, у, ч. 1. розм. Те саме, що ланцю́г 1. — Ви побуваєте в пана Луски,— говорила вона,— в нього навіть ведмідь на цепу єсть (Вовчок, Вибр., 1937, 94); — Оце,— каже мати,— тут твій хазяїн живе.— Зайшли в двір. Словник української мови в 11 томах