цех

ЦЕХ, у, місц. в. у цеху́, ч.

1. Об’єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси.

Цехи у містах Західної Європи являли собою об’єднання ремісників однієї професії з метою захисту їх спільних інтересів та інтересів кожного майстра як самостійного дрібного товаровиробника (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 472);

У містах Англії розвиток промисловості гальмували середньовічні ремісничі цехи, підтримувані королівською владою (Нова іст., 1956, 4);

В Києві в кінці XV — на початку XVI ст. існували цехи кравців, кушнірів, шевців, ковалів, пекарів, ювелірів, лучників та ін., що появилися значно раніше (Іст. УРСР, I, 1953, 125);

Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл., І, 1952, 138);

// Об’єднання людей одного соціального стану.

Свистіли там і тьохкали сліпі сопілкарі з мирославського цеху жебраків з цехмайстром своїм, Варфоломеєм Кописткою, в началі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 172);

— А куди ти прямуєш? — До Миргорода. Може, в цех старечий приймуть (Бурл., О. Вересай, 1959, 63);

// перен. Про людей одного фаху.

Якби ми були нерозлучні в своїм поетичнім цеху,— в майстрів би вже виросли учні, здолавши невправність лиху (Уп., Вірші.., 1957, 146);

Останнім часом цех сатириків поповнився талановитою молоддю (Літ. Укр., 2.XI 1962, 1).

2. Основна виробнича одиниця, відділ промислового підприємства.

В ряді міст, в тому числі і в Дніпропетровську, багато підприємств важкої індустрії організували цехи для випуску предметів широкого споживання (Рад. Укр., 10.XII 1953, 3);

— А кого ви тепер найдете, коли вже північ? — Може, хоч кого-небудь. Ну, хоча б начальника цеху (Тют., Вир, 1964, 146);

*Образно. Наводимо ми небувалий лад В усіх цехах упертої природи (Рильський, II, 1960, 331);

Долина Амуру стає великим золотим цехом країни (Веч. Київ, 14.XI 1968, 4);

// Приміщення, де розташовано такий відділ.

В механічному цеху Ждановського коксохімічного заводу йде напружена робота: фарбують верстати, мостові крани, стіни приміщень. Поступово цех ніби оновлюється (Роб. газ., 16.III 1965, 2);

Тут [у тайзі] виростуть робітничі містечка, цілі міста. Яскраво освітлені вікна численних заводських цехів освітять лісові хащі (Донч., II, 1956, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цех — (ремісників) ІСТ. об'єднання, (в Англії) гільдія; (фабричний) р. робітня; (сатириків) П. когорта, плеяда, хор. Словник синонімів Караванського
  2. цех — [цех] -ху, м. (ў) цеиху, мн. цеихи, цеих'іў два цехие Орфоепічний словник української мови
  3. цех — (ремісників) союз, див. юнія, (у виробні) відділ Словник чужослів Павло Штепа
  4. цех — рос. цех 1. В епоху феодалізму — об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей з метою захисту власних виробничих інтересів, взаємозахисту. 2. Основний виробничий підрозділ підприємства, виробничої фірми. Розрізняють Ц. основні, допоміжні, обслуговуючі, підсобні, побічні. Eкономічна енциклопедія
  5. цех — цех іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. цех — ЦЕХ, у, місц. в. у цеху́, ч. 1. Об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси. Словник української мови у 20 томах
  7. цех — -у, місц. в. у цеху, ч. 1》 Об'єднання ремісників однієї чи близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси. || Об'єднання людей одного соціального стану. || перен. Про людей одного фаху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цех — (нім. Zeche) 1. В епоху феодалізму – об’єднання ремісників міст (однієї або близьких спеціальностей); замкнута корпорація, що захищала станові інтереси ремісників як дрібних виробників. 2. Основний виробничий підрозділ промислового підприємства (заводу, фабрики). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. цех — Цех, це́ху, в -хові; це́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цех — Цех, -ха м. 1) Цехъ. Кушнирський цех. О. 1862. VIII. 32. 2) Цеховой значекъ. 3) Хоругви церковныя съ принадлежностями. Піп з цехом виходив, — молебствували. Грин. II. 155. Жінка позвала попа, щоб то його поховати. Піп видав цех з церкви. Рудч. Ск. І. 167. Словник української мови Грінченка