цех

Значення в інших словниках

1. цех — (ремісників) ІСТ. об'єднання, (в Англії) гільдія; (фабричний) р. робітня; (сатириків) П. когорта, плеяда, хор. Словник синонімів Караванського
2. цех — [цех] -ху, м. (ў) цеиху, мн. цеихи, цеих'іў два цехие Орфоепічний словник української мови
3. цех — (ремісників) союз, див. юнія, (у виробні) відділ Словник чужослів Павло Штепа
4. цех — рос. цех 1. В епоху феодалізму — об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей з метою захисту власних виробничих інтересів, взаємозахисту. 2. Основний виробничий підрозділ підприємства, виробничої фірми. Розрізняють Ц. основні, допоміжні, обслуговуючі, підсобні, побічні. Eкономічна енциклопедія
5. цех — цех іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
6. цех — ЦЕХ, у, місц. в. у цеху́, ч. 1. Об'єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси. Словник української мови у 20 томах
7. цех — -у, місц. в. у цеху, ч. 1》 Об'єднання ремісників однієї чи близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси. || Об'єднання людей одного соціального стану. || перен. Про людей одного фаху. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. цех — (нім. Zeche) 1. В епоху феодалізму – об’єднання ремісників міст (однієї або близьких спеціальностей); замкнута корпорація, що захищала станові інтереси ремісників як дрібних виробників. 2. Основний виробничий підрозділ промислового підприємства (заводу, фабрики). Словник іншомовних слів Мельничука
9. цех — Цех, це́ху, в -хові; це́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. цех — ЦЕХ, у, місц. в. у цеху́, ч. 1. Об’єднання ремісників однієї або близьких спеціальностей за феодалізму, яке являло собою замкнуту корпорацію, що захищала їхні станові інтереси. Словник української мови в 11 томах