1. Словник української мови в 11 томах

цоб

ЦОБ, розм.

1. Вигук, яким волів повертають ліворуч; соб.

Аж ось здалі почулося: «Цоб! цоб! цоб!» — доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна паровиця волів, далі друга, третя, четверта (Мирний, III, 1954, 410);

— Цоб! цоб! Куди? Цоб! — завернула вола Олександра батогом (Логв., Літа.., 1960, 112).

2. присл. Ліворуч.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цоб — цоб 1 вигук незмінювана словникова одиниця цоб 2 прислівник ліворуч незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. цоб — ЦОБ, розм. Уживається у знач. соб. Аж ось здалі почулося: “Цоб! цоб! цоб!” – доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна паровиця волів, далі друга, третя, четверта (Панас Мирний); – Цоб! цоб! Куди? Цоб!... Словник української мови у 20 томах
  3. цоб — розм. 1》 Вигук, яким волів повертають ліворуч; соб. 2》 присл. Ліворуч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цоб — ЛІВО́РУЧ (із лівого боку; у лівий бік), НАЛІ́ВО, ВЛІ́ВО (УЛІ́ВО), ЗЛІ́ВА, ПО (НА) ЛІ́ВУ РУ́КУ (РУЧ), ЛІВО́БІЧ рідше, ВЛІВО́РУЧ (УЛІВО́РУЧ) розм., ЦОБ розм., СОБ розм., У ЛІ́ВУ РУ́КУ (у лівий бік). Словник синонімів української мови
  5. цоб — Цоб меж. = соб. Словник української мови Грінченка