цятка

ЦЯ́ТКА, и, ж., розм.

1. Маленька пляма на чому-небудь.

Аж ось на шибці ясніє цятка. Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки, проціловує (Вас., Незібр. тв., 1941, 38);

Чорний шар землі край ями все збільшувався, насподі сірів новий шар мішаної породи, покроплений білими й рудими цятками вапняку, глини (Досв., Вибр., 1959, 322);

Під чорним каменем живе старий вужак — такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли і стали білими, як кружальця з березової кори (Донч., IV, 1957, 105);

Передо мною були просто цятки краски, а крізь них просвічували грубі нитки з полотна (Л. Укр., III, 1952, 598);

*У порівн. Тоненький промінь чах і коливавсь, мов жовта цятка (Сос., II, 1958, 379);

// Мітка, слід, пляма і т. ін. від чого-небудь.

Учитель фізики підводив голову, й на обличчі ще дужче виднілися сині цятки — опалення від вибуху міни (Чорн., Пісні.., 1958, 54);

Семен Петрович.. дуже худа й висока людина, з обличчям, покарбованим дрібними синіми цятками… (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 36);

Мов та пава проплива [дама].. На щоці дві мушки-цятки. На панчохах чорні п’ятки. Ну, не дама — а реклама! (С. Ол., Вибр., 1959, 251);

Вироби народної кераміки [Закарпаття] прикрашені типовими мотивами — вужиками, цятками, хвилястими й прямими лініями, гілочками (Нар. мист.., 1966, 64);

// Щось дуже віддалене, ледь помітне.

На лимані десь далеко-далеко замиготіли золоті хвильки. Ген-ген чорніють якісь темні цятки й наближаються: то либонь пливуть на човнах забродчики (Н.-Лев., V, 1966, 171);

Один раз Тарас показав синам на маленьку цятку, що чорніла далеко, й промовив: — Гляньте, дітки, он скаче татарин (Довж., І, 1958, 226);

А на морі синім, у ясній пустелі, Цятки пароплавів в далечінь пливуть (Черн., Поезії, 1959, 411);

*У порівн. В небі жайворон цяткою мріє (Бойко, Про 17 літ, 1958, 62).

♦ Диви́тися (вдивля́тися і т. ін.) на одну́ ця́тку — нерухомо дивитися кудись, на щось.

А очі божевільно-нерухомі втупила [Гаїнка] в одну якусь цятку і так сиділа, мов витесана з білого каменю (Гр., II, 1963, 431);

Комсотні дивився в одну цятку на дні човна (Десняк, Опов., 1951, 20);

З ця́тка́ми; В ця́тка́х; В ця́тку:

а) з малюнком у формі маленьких кружечків.

На тобі перкальова [перкалева] сукня, червона з білими круглими цятками (Фр., IV, 1950, 364);

У Терезки через плече була перекинута голуба матерія в білу цятку (Томч., Готель.., 1960, 244);

б) з плямами, що відрізняються кольором від основного забарвлення.

— Добрі господарі худобу тримають у хаті,— мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).

2. Графічний значок для умовного позначення чого-небудь; крапка.

Якась мелодія із-під руки спроквола, Іще німа для всіх, крім нього лиш, росла Цятками чорними на білому папері (Рильський, Поеми, 1957, 237);

З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Бажан, Політ.., 1964, 22).

3. перен. Дуже мала кількість, частина чого-небудь.

Цей ліс, цей будинок…— це все мала, безкрайньо мала цятка, що крутиться в необмежнім ефірі, що кудись несеться в безмежності… (Рильський, Бабине літо, 1967, 65);

Точиться з узлісся повітря смарагдове. Черпає повним жбанком його найменша цятка (Тор., Ужинок, 1946, 176).

4. Те саме, що кра́пля 1.

Дорохтей.. на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл (Стельмах, І, 1962, 50).