цятка

ЦЯ́ТКА, и, ж., розм.

1. Маленька пляма на чому-небудь.

Аж ось на шибці ясніє цятка. Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки, проціловує (С. Васильченко);

Чорний шар землі край ями все збільшувався, насподі сірів новий шар мішаної породи, покроплений білими й рудими цятками вапняку, глини (Олесь Досвітній);

Під чорним каменем живе старий вужак – такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли і стали білими, як кружальця з березової кори (О. Донченко);

Передо мною були просто цятки краски, а крізь них просвічували грубі нитки з полотна (Леся Українка);

* У порівн. Тоненький промінь чах і коливавсь, мов жовта цятка (В. Сосюра);

// Мітка, слід, пляма і т. ін. від чого-небудь.

Учитель фізики підводив голову, й на обличчі ще дужче виднілися сині цятки – опалення від вибуху міни (С. Чорнобривець);

Семен Петрович .. дуже худа й висока людина, з обличчям, покарбованим дрібними синіми цятками... (О. Ільченко);

Мов та пава проплива [дама] .. На щоці дві мушки-цятки. На панчохах чорні п'ятки. Ну, не дама – а реклама! (С. Олійник);

Вироби народної кераміки [Закарпаття] прикрашені типовими мотивами – вужиками, цятками, хвилястими й прямими лініями, гілочками (з наук. літ.);

// Щось дуже віддалене, ледь помітне.

На лимані десь далеко-далеко замиготіли золоті хвильки. Ген-ген чорніють якісь темні цятки й наближаються: то либонь пливуть на човнах забродчики (І. Нечуй-Левицький);

Один раз Тарас показав синам на маленьку цятку, що чорніла далеко, й промовив: – Гляньте, дітки, он скаче татарин (О. Довженко);

А на морі синім, у ясній пустелі, Цятки пароплавів в далечінь пливуть (Микола Чернявський);

* У порівн. В небі жайворон цяткою мріє (Г. Бойко).

2. Графічний значок для умовного позначення чого-небудь; крапка.

Якась мелодія із-під руки спроквола, Іще німа для всіх, крім нього лиш, росла Цятками чорними на білому папері (М. Рильський);

З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (М. Бажан).

3. перен. Дуже мала кількість, частинка чого-небудь.

Цей ліс, цей будинок... – це все мала, безкрайньо мала цятка, що крутиться в необмежнім ефірі, що кудись несеться в безмежності... (М. Рильський);

Точиться з узлісся повітря смарагдове. Черпає повним жбанком його найменша цятка (М. Терещенко).

4. Те саме, що кра́пля 1.

Дорохтей .. на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл (М. Стельмах).

(1) З ця́тка́ми:

а) з малюнком у формі маленьких кружечків.

На тобі перкальова [перкалева] сукня, червона з білими круглими цятками (І. Франко);

У Терезки через плече була перекинута голуба матерія в білу цятку (М. Томчаній);

б) з плямами, що відрізняються кольором від основного забарвлення.

Добрі господарі худобу тримають у хаті, – мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (С. Чорнобривець).

◇ Диви́тися (вдивля́тися) в одну́ то́чку (в одну́ ця́тку) див. диви́тися;

(2) Ко́жна ця́тка (ця́точка) чого – щось найменше; найменша часточка чого-небудь.

Нерушиме лише прагнення свідомості охопити собою всебуттєвість, тобто – наповнити любов'ю й радістю кожну цятку всесвіту (О. Бердник);

Старий єгер Василь Гук поволі йшов густими заростями лісу. Ішов, як завжди, не поспішаючи, .. відчуваючи кожною цяткою тіла й душі доброзичливий спокій дубів, ліричну задуму беріз, древню щедрість запахущих сосон, що невтомно гудуть і шепочуть пісню вічності (О. Бердник);

– Кожна цяточка життя відкриває очі у цілий світ. Хіба це так тяжко втямити? (О. Бердник).