цятка

КРА́ПЛЯ (маленька куляста частинка якоїсь рідини), КА́ПЛЯ, КРАПЛИ́НА, КРАПЕЛИ́НА розм., ЦЯ́ТКА розм., КА́ПКА діал., КАПЛИ́НА діал., КРО́ПЛЯ діал., РОСИ́НКА рідко. Свіжа зелень розгойдалась, Розгулялась, попливла. Перші краплі засміялись До голодного зела (М. Рильський); Заблищали над щедрою нивою Каплі дощу, наче зерна пшениці (Я. Шпорта); Прокинуся — сонце і квіти побачу, І трави у світлих краплинах роси (Л. Первомайський); Крапелина тихо плакалась На розлуку з морем. Море щиро посміялося Над дитячим горем (А. Кримський); Дорохтей.. на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл (М. Стельмах); В її очах знов закрутилися сльози, та тепер вона не зупиняла, не ковтала їх, і вони полилися рясними капками на її шитво (І. Франко); Кров цю бачу й в цій годині: Звільна-стиха, по каплині То сльозить, то випливає (І. Франко); Кроплі роси, як розсипані перли, скрізь по траві і на листах блищали і висвічувались (О. Стороженко); Похмуре небо сипало дрібненькі росинки (О. Досвітній).

ПЛЯ́МА (частина поверхні, що виділяється своїм забарвленням, кольором, освітленням), ЛА́ТКА, ПЛІШИ́НА розм.; ПЛЯ́МКА, ЦЯ́ТКА розм., ЦЯ́ТА розм., ЦЯТИ́НА розм. (невелика); ПІДПА́ЛИНА, ВІДМІ́ТИНА (перев. на тілі тварини, птаха); ЛЯ́ПКА розм. (від чогось рідкого). Плями рум'янцю вкрили її обличчя (Є. Гуцало); Місячне сяйво пробивається крізь гілля і жовтими латками лежить на дорозі (П. Панч); Пильно і з острахом вдивлявся (Лукан) в кожну плямку на сніговій рівнині (Ю. Збанацький); Над садком, на світлій синяві неба, ледь помітною золотою цяткою вже викльовувалась вечорова зірка (І. Вирган); Невеликі цяти рум'янців виразно червоніли на білому змарнілому обличчі (Леся Українка); Шість пар поштових (голубів), рудих з сизими підпалинами, мав Борис (О. Копиленко); Зошит належав Галині Кукобі. Вже велика ляпка просто на обгортці неприємно вразила директора (О. Донченко).