1. Словник української мови в 11 томах

цілити

ЦІ́ЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. Те саме, що ці́литися.

Цілив в ворону, та попав в корову (Номис, 1864, № 1784);

— Що оглянеться він [арештант], — а очі аж горять,— я все в нього цілю, все в нього цілю. Та так аж до села довів (Хотк., І, 1966, 88);

Невідомий, сховавшись за стовбуром, цілить жінці просто в голову… — Гей, — гукає Явдоха.— Гей, не стріляй! (Донч., III, 1956, 54).

2. перен. Мати на увазі кого-, що-небудь, натякати на когось, щось.

[Ізоген:] Наш ворог тямить, чим держиться церква,— і вже не важить на овець, лиш цілить у пастирів, щоб розточить отару (Л. Укр., III, 1952, 297);

Остапчук прекрасно розумів, куди цілить Данилевський. Який секретар райкому не хотів би, щоб строки в нього були справні, тим більше, коли відомості йдуть в обласні організації (Жур., Вечір.., 1958, 161);

— А вся ця нерозпорядливість від чого? — люто витріщається Барильченко.— Думаєте, від нестачі ума? Від риб’ячого серця — ось від чого! Ця розмова безпосередньо цілила вже в особу виконроба товариша Красулі (Гончар, Тронка, 1963, 275).

ЦІЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. і без додатка, рідко. Виліковувати, вигоювати.

Узявся він рани душевні цілити І ліки змінив на перо: Розгублений батько, знедолені діти Знайшли в його слові добро (М. Тарн., З дал. дороги, 1961, 166);

Як добре слово треба нам у радості і в горі. Як зогріває і цілить воно в такі хвилини (Дор., Три богатирі, 1959, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цІлити — (у кого) ЦІЛИТИСЯ; (куди, в бесіді) П. гнути, мати на оці <�увазі> що. Словник синонімів Караванського
  2. цілИти — див. ЛІКУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. цілити — див. стріляти; цілитися Словник синонімів Вусика
  4. цілити — 1. вигоювати, вигоїти, повигоювати, згоювати, згоїти, позгоювати, погоювати, погоїти, лікувати, виліковувати, • вилікувати, повиліковувати, заліковувати, залікувати, позаліковувати, поліковувати, полікувати, уліковувати, улікувати, повліковувати 2. це у ціль Словник чужослів Павло Штепа
  5. цілити — ці́лити дієслово недоконаного виду спрямовувати удар, зброю тощо ціли́ти дієслово недоконаного виду зціляти рідко Орфографічний словник української мови
  6. цілити — ЦІЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що і без прям. дод., рідко. Виліковувати, вигоювати. Узявся він рани душевні цілити І ліки змінив на перо: Розгублений батько, знедолені діти Знайшли в його слові добро (М. Словник української мови у 20 томах
  7. цілити — I ц`ілити-лю, -лиш, недок. 1》 Те саме, що цілитися. 2》 перен. Мати на увазі кого-, що-небудь, натякати на когось, щось. II ціл`ити-лю, -лиш, недок., перех. і без додатка, рідко. Виліковувати, вигоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цілити — НАТЯКА́ТИ на кого-що, про кого-що і без додатка (говорити натяками, натяками наводити на що-небудь); ЗАКИДА́ТИ про кого-що, розм., ЦІ́ЛИТИ у кого-що, розм., ПОЦІЛЯ́ТИ у кого-що, розм. (маючи на увазі кого-, що-небудь, говорити про це непрямо, натяками). Словник синонімів української мови
  9. цілити — Ці́лити, ці́лю, ці́лиш, ці́лять; ціль, ці́льте на кого-що, в що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цілити — Цілити, -лю, -лиш гл. Исцѣлять. --------------- Цілити, -лю, -лиш гл. Цѣлить, мѣтить. Цілив в ворону, та попав в корову. Ном. № 1784. Словник української мови Грінченка