цілований
ЦІЛО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр.пас. мин. ч. до цілува́ти.
А ще наша тарілка Не цінована, А ще наша Хведоня Не цілована (Кроп., II, 1958, 66);
Він знову нахабно її поцілував, оцю гордовиту і ще ніким не ціловану панну-шляхтянку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 347);
— Барвінку милий! — знов зачую З уст, не цілованих давно, І може, щастя провіщую, І може, справдиться воно (Перв., І, 1958, 256);
// ціло́вано, безос. присудк. сл.
— Якому Димитрію, котрому хрест ціловано? — гукнуло кілька голосів.— Є чутка, що царевича вбито людьми Шуйського… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 84).
2. у знач. прикм. Який цілували.
Ти, наче осінь золота, Спокійно йдеш притихлим садом, Й твої ціловані уста Дозрілим пахнуть виноградом (Стельмах, V, 1963, 292);
І ярового сонця злиток, І вереснева тишина — Очей цілованих відбиток, Усмішок лагідна луна (Маз., Звенигора, 1959, 163).
Значення в інших словниках
- цілований — ціло́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- цілований — ЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до цілува́ти. А ще наша тарілка Не цінована, А ще наша Хведоня Не цілована (М. Кропивницький); Він знову нахабно її поцілував, оцю гордовиту і ще ніким не ціловану панну-шляхтянку (О. Ільченко); – Барвінку милий!... Словник української мови у 20 томах
- цілований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до цілувати. || ціловано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Якого цілували. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цілований — Ціло́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)