1. Словник української мови в 11 томах

чадо

ЧА́ДО, а, с.

1. заст., жарт. Дитина (син або дочка).

Та через його потайні радощі трохи не вмерла й сама Настуся, єдине чадо, що народилось у нього (Барв., Опов.., 1902, 452);

— Радо б я тобі послугувала, Так у мене не купане чадо (Перв., З глибини, 1956, 107);

*Образно. Земля-ненька поспішається показати батькові [сонцю] свої чада неоцінні і щогодини, щохвилини виводить напоказ то билинку манісіньку, то чудову квітку (Л. Янов., І, 1959, 31);

*У порівн. Після кожної громовиці цар дрібно та часто хрестився, бив поклони, потів од перестраху, бо грому боявся, мов недоросле чадо (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 577);

// Той, хто підлягає старшому (цареві, королю і т. ін.); підданий.

Ввіходить у путах залізних Іван і ницо навколішки пада: — Ясніший королю, ти батько і пан, А ми твої вірнії чада (Стар., Поет. тв., 1958, 213).

2. перен., книжн., ірон. Породження чого-небудь (епохи, певного соціального середовища або угруповання, якихось впливів і т. ін.).

Зароджується у нас [в Галичині].. і лібералізм, до котрого так голосно признається д. Федір Чорногора в імені цілої «Правди», в імені всіх народовців галицьких. Що ж воно за таке чадо, той лібералізм? (Фр., XVI, 1955, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чадо — див. дитина Словник синонімів Вусика
  2. чадо — див. младенець Словник чужослів Павло Штепа
  3. чадо — ЧА́ДО, а, с. 1. заст., тепер жарт. й ірон. Дитина (син або дочка). Та через його потайні радощі трохи не вмерла й сама Настуся, єдине чадо, що народилось у нього (Ганна Барвінок); – Радо б я тобі послугувала, Так у мене не купане чадо (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. чадо — ча́до іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чадо — Дитина Словник застарілих та маловживаних слів
  6. чадо — -а, с. 1》 заст., жарт. Дитина (син або дочка). || Той, хто підлягає старшому (цареві, королю і т. ін.); підданий. 2》 перен., книжн., ірон. Породження чого-небудь (епохи, певного соціального середовища або угруповання, якихось впливів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чадо — ДИТИ́НА (щодо батьків — син або дочка), ДИТЯ́ пестл., КРОВИ́НКА пестл., ЧА́ДО уроч., жарт., ПЛОТЬ І КРОВ (ПЛОТЬ ВІД ПЛО́ТІ) уроч., ПОРО́ДЖЕННЯ уроч.; ВИ́ШКРЕБОК зневажл. (про останню дитину в сім'ї). — Дитино моя дорога, кровинко моя виплакана (М. Словник синонімів української мови
  8. чадо — Чадо, -да с. 1) Дитя. 2) соб. Дѣти. Чуб. II. 42. Ой дай вам, Боже.... пробутки добрі.... із усім домом, із чесним двором, з паньматкою, всев челядкою, із усім чадом. Гол. IV. 554. ум. чаденько. Пасло чадейко біле стадейко.... стадейко пасло, шитічко шило. Гол. II. 75. Словник української мови Грінченка