чара
ЧА́РА, и, ж.
1. Старовинна посудина для пиття вина.
Княжі слуги брязкотіли уполовниками, бігаючи між столами й наливаючи чари вином і медом (Скл., Святослав, 1959, 458);
Гостю налив чару, а сам випив пару (Сл. Гр.);
// Заздоровна чарка.
Слава вам, брати мої поети, В кого серце вірне, як струна! Де б ви не були — зо мною п’єте Чару цю сьогодні ви до дна! (Рильський, II, 1960, 227).
2. перен. Про міру радощів чи горя, що випадає на долю людини.
[Тетяна (бере другий келих і подає Свічці):] Здорові пийте, діточки, нехай Солодка й повна буде ваша чара (Коч., Свіч. весілля, 1951, 197).
♦ Ча́ра [терпі́ння] перепо́внилася див. переповня́тися.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чара — див. КЕЛИХ, ЧАРКА Словник синонімів Караванського
- чара — див. келих Словник синонімів Вусика
- чара — ЧА́РА, и, ж. 1. Старовинна посудина для пиття вина. Стіл застелений білою скатертиною, поверх неї – лупа, револьвери, шахівниця з розставленими фігурами, а також – кришталева, мерехтлива, дорога чара з червоним вином і ще щось... (І. Словник української мови у 20 томах
- чара — ча́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чара — -и, ж. 1》 Старовинна посудина для пиття вина. || Заздоровна чарка. || діал. Сковорідка. 2》 перен. Про міру радощів чи горя, що випадає на долю людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чара — КЕ́ЛИХ (посуд для пиття вина та інших напоїв), ЧА́РА, ФІА́Л поет., заст., ПУ́ГАР (ПО́ГАР) діал.; КУ́БОК (подібний посуд великого розміру). Наповнимо келих за долю Вкраїни (М. Нагнибіда); Розм'як Зевес, як після пару, І вижлуктив підпінка чару (І. Словник синонімів української мови
- чара — Чара, -ри ж. Большая рюмка. Гостю налив чару, а сам випив пару. Ном. № 11564. Словник української мови Грінченка