1. Словник української мови в 11 томах

чарівничий

ЧАРІВНИ́ЧИЙ, а, е.

1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує.

— Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали! — Проказала вона сі слова чарівничі, вони й випурхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять (Вовчок, І, 1955, 53).

Чарівни́ча па́личка див. па́личка.

2. перен. Те саме, що чарівни́й. 2.

Чарівнича ніч! З глухих кутків міста чулася дівоча веснянка (Мирний, IV, 1955, 134);

Всюди барви, всюди ласки Чарівничої весни (Стар., Поет. тв., 1958, 191);

Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці, Де плюскочуть срібні води (Граб., І, 1959, 251);

Як згадую личко твоє чарівниче, Як голос твій любий мов здалека кличе, Тоді в моїм серці натхнення палає (Сам., I, 1958, 129);

Світ нам одкривсь в чарівничому слові (Перв., І, 1958, 333);

// Майстерно виконаний.

І вже які він пісні складував і як їх співав, господи, милий боже! Чарівничі се були чисто пісні! (Вовчок, I, 1955, 349);

І ти оті людські змагання У чарівничій своїй грі Перелила в такі страждання.. Що нас проймав нестямний жаль (Мирний, V, 1955, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чарівничий — Чародійний, чародійницький, магічний, чаклунський, чудодійний, шаманський, з. химородний, чарівницький, п! ЧАРІВНИЙ Словник синонімів Караванського
  2. чарівничий — ЧАРІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. – Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали!... Словник української мови у 20 томах
  3. чарівничий — чарівни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чарівничий — -а, -е. 1》 заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. 2》 перен. Те саме, що чарівний 2). || Майстерно виконаний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чарівничий — як чарі́вна (чарівни́ча, чароді́йна і т. ін.) па́личка. Дуже легко, просто, швидко і т. ін. Обробка різними хімічними сумішами в спеціальних автоматах як чарівна паличка приносить речам “другу молодість” (З газети). Фразеологічний словник української мови
  6. чарівничий — Чарівни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чарівничий — Чарівничий, -а, -е Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, — вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. ІІ. 67. Словник української мови Грінченка