чарівничий

Значення в інших словниках

1. чарівничий — ЧАРІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. – Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали!... Словник української мови у 20 томах
2. чарівничий — чарівни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
3. чарівничий — -а, -е. 1》 заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. 2》 перен. Те саме, що чарівний 2). || Майстерно виконаний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чарівничий — як чарі́вна (чарівни́ча, чароді́йна і т. ін.) па́личка. Дуже легко, просто, швидко і т. ін. Обробка різними хімічними сумішами в спеціальних автоматах як чарівна паличка приносить речам “другу молодість” (З газети). Фразеологічний словник української мови
5. чарівничий — Чарівни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чарівничий — ЧАРІВНИ́ЧИЙ, а, е. 1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. — Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали!... Словник української мови в 11 томах
7. чарівничий — Чарівничий, -а, -е Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, — вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. ІІ. 67. Словник української мови Грінченка