чарівниця

Значення в інших словниках

1. чарівниця — (та, що займається чарами) чародійка, химородниця, відьма, баба-яга, чаклунка. Словник синонімів Полюги
2. чарівниця — [чар'іўниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
3. чарівниця — ЧАРІВНИ́ЦЯ, і, ж., діал. 1. заст. Жін. до чарівни́к 1. Віщуни, ворожки, чарівниці, чорти й ангели – це ті аксіоматичні сили, контакт із якими дає змогу гіперболізувати людських героїв легенд [.. Словник української мови у 20 томах
4. чарівниця — чарівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
5. чарівниця — -і, ж. 1》 заст. Жін. до чарівник 1). 2》 нар.-поет. Уживається як прикладка на означення чого-небудь незвичайного, захоплюючого. 3》 перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка. || Пестливе звертання до коханої дівчини або дружини. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. чарівниця — ВІ́ДЬМА (за народним повір'ям — зла жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди, лиха), БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, ЧАКЛУ́НКА, ЧАРІВНИ́ЦЯ, ФУ́РІЯ (з античної міфології). — Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Словник синонімів української мови
7. чарівниця — Чарівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. чарівниця — ЧАРІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. заст. Жін. до чарівни́к 1. Прочула [Хима], що живе стара чарівниця в тому бору. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі (Вовчок, І, 1955, 52); — Переходь, кажу, переходь дорогу!... Словник української мови в 11 томах