1. Словник української мови в 11 томах

чепурун

ЧЕПУРУ́Н, а́, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому.

Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Сл. Гр.);

// Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю.

Колись шив він на перших краківських чепурунів і надумав тепер пригадати минуле (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120);

Боцман Смола позирає на чепурунів сердитим оком (Ткач, Крута хвиля, 1956, 5);

// Тварина, яка ретельно чистить себе.

Двоє каченят випливали на плесо.. Молодюсінькі. Зовсім спокійно пливуть, чистять пера, одне навіть лапкою голівку почистило — чепуруни (Гончар, Циклон, 1970, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чепурун — Чистьоха, чистюк, чистун, акуратист, (модник) дженджик, хвинтик, ферт, хвертик, жевжик, хлюст, піжон, п! ДЕНДІ, чепура, чепурко Словник синонімів Караванського
  2. чепурун — див. охайний Словник синонімів Вусика
  3. чепурун — ЧЕПУРУ́Н, а́, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності в усьому. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Сл. Б. Грінченка); // Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю. Словник української мови у 20 томах
  4. чепурун — чепуру́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  5. чепурун — -а, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності в усьому. || Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю. || Тварина, яка ретельно чистить себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чепурун — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст. Словник синонімів української мови
  7. чепурун — Чепурун, -на м. Опрятный человѣкъ; франть. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15. Словник української мови Грінченка