1. Словник української мови в 11 томах

чепуруха

ЧЕПУРУ́ХА, и, ж., розм.

1. Жін. до чепуру́н.

То не прибрано в кухні — і вона гарикає Христі; а розпочне Христя прибирати, вона гукає: — Оця ще мені чепуруха (Мирний, III, 1954, 233);

Треба сказати, що тітка Ликера була чепуруха надзвичайна (Добр., Ол. солдатики, 1961, 15);

Досить довго похлюпавшись, мокра чепуруха [галка] стрибнула вбік, стала в куточку біля самого столу, куди падав промінь сонця. Вона дзьобом перебирала своє пір’я і сохла. (Коп., Як вони.., 1961, 68).

2. жарт. Велика чарка.

Здригнувсь [Турн], мов випив чепуруху (Котл., I, 1952, 239)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чепуруха — див. охайний; чарка Словник синонімів Вусика
  2. чепуруха — ЧЕПУРУ́ХА, и, ж., розм. 1. Жін. до чепуру́н. То не прибрано в кухні – і вона гарикає Христі; а розпочне Христя прибирати, вона гукає: – Оця ще мені чепуруха (Панас Мирний); Треба сказати, що тітка Ликера була чепуруха надзвичайна (С. Словник української мови у 20 томах
  3. чепуруха — чепуру́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  4. чепуруха — -и, ж., розм. 1》 Жін. до чепурун. 2》 жарт. Велика чарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чепуруха — Чепуру́ха, -хи, -сі; -ру́хи, -ру́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)