1. Словник української мови в 11 томах

черничий

ЧЕРНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до черни́ця¹;

// Належний черниці, такий, як у черниці.

Народу в церкві було повно. Але майже половину всіх присутніх складали черниці, які тепер не носили своєї черничої одежі (Мик., II, 1957, 399);

// перен. Власт. черниці; аскетично стриманий.

Молода, весела, співуча Орися за ці кілька днів зробилася мовчазною, похмурою і нещасною, у всіх її рухах появилося щось черниче (Тют., Вир, 1964, 266).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черничий — ЧЕРНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до черни́ця¹; // Належний черниці, такий, як у черниці. Народу в церкві було повно. Але майже половину всіх присутніх складали черниці, які тепер не носили своєї черничої одежі (І. Микитенко); // перен. Власт. Словник української мови у 20 томах
  2. черничий — черни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. черничий — -а, -е. Прикм. до черниця I. || Належний черниці, такий, як у черниці. || перен. Власт. черниці; аскетично стриманий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. черничий — Черни́чий, -ча, -че (від черни́ця) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)