1. Словник української мови в 11 томах

черпак

ЧЕРПА́К, а́, ч.

1. Ківш, невелика посудина (перев. з довгою ручкою) для черпання чого-небудь.

Маруся подає йому воду в дерев’янім черпаці, він п’є (Фр., IХ, 1952, 310);

Андрій поклав весла і став черпаком вибирати воду (Дмит., Наречена, 1959, 156);

Гриша, в халаті поверх ватянки, стояв з черпаком у руці над казаном (Гончар, III, 1959, 270);

// Кількість чого-небудь, набраного такою посудиною.

Кожному одмірялося по черпакові перлової каші (Тют., Вир, 1964, 340).

2. Частина машини, механізму (екскаватора, драги і т. ін.), що має форму ковша і використовується для виймання грунту, породи, якої-небудь маси.

Гримотливою стрічкою один за одним невпинно пропливають стальні черпаки, розхлюпуючи каламутну воду. Важкий корпус землечерпалки увесь дрібно тремтить (Донч., VI, 1957, 498);

За його спиною час від часу розтулялися щелепи залізного ковша, і з них висипалася нова конусовидна гірка жовтого намулу, вибраного черпаком з напіввисхлої річки (Мур., Свіже повітря.., 1962, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черпак — див. КІВШ Словник синонімів Караванського
  2. черпак — див. ложка Словник синонімів Вусика
  3. черпак — ЧЕРПА́К, а́, ч. 1. Ківш, невелика посудина (перев. з довгою ручкою) для черпання чого-небудь. Маруся подає йому воду в дерев'янім черпаці, він п'є (І. Франко); Андрій поклав весла і став черпаком вибирати воду (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. черпак — черпа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. черпак — (-а) ч. 1. тюр. Роздавач їжі в їдальні виправно-трудової установи. БСРЖ, 669; СЖЗ, 112; ЯБМ, 2, 531. 2. арм. Солдат строкової служби, який відслужив рік. Словник жарґонної лексики української мови
  6. черпак — -а, ч. 1》 Ківш, невелика посудина (перев. з довгою ручкою) для черпання чого-небудь. || Кількість чого-небудь, набраного такою посудиною. 2》 Частина машини, механізму (екскаватора, драги і т. ін.), що має форму ковша і використовується для виймання ґрунту, породи, якої-небудь маси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. черпак — КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки). Словник синонімів української мови
  8. черпак — Черпа́к, -ка́; -паки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. черпак — Черпак, -ка м. 1) Черпакъ на длинной палкѣ или ведро съ короткой ручкой, вверхъ стоящей, для набиранія воды. МУК. 1. 44. Шух. І. 250, 251. Ось черпак з водою. Драг. 37. 2) Родъ ковша для поливанія ризей (см. ризи). Шух. І. 179. 3) = фатка = хватка. Вх. Словник української мови Грінченка