черствий
ЧЕРСТВИ́Й, а́, е́.
1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий.
Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Мирний, І, 1949, 149);
Зверху лежала черства паляниця. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива (Н.-Лев., III, 1956, 68);
// Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою.
Він пильно вдивлявся в лиця людей, що сиділи поруч нього коло стола: грубі, неотесані риси,— черстві, спрацьовані руки (Фр., II, 1950, 153);
// Який став твердим, тугим (про грунт).
Намети були розташовані прямо під сонцем, на черствій, порепаній землі (Коз., Зол. грамота, 1939, 28);
По черствих обніжках у сухому бадиллі шарудів вогкий вітер (Панч, І, 1956, 439).
2. перен. Позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших.
Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна,— єсть уже велика користь для дітей (Л. Укр., V, 1956, 129);
[Микола:] Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина,— ось хто ти такий (Мик., І, 1957, 509);
Крутояр дивився на начальника і думав: — Чи ти й справді такий черствий, як сухар, і вельми стриманий, чи це в тебе тільки така форма? (Собко, Біле полум’я, 1952, 108);
// Який виражає відсутність душевного тепла, чуйності в людини.
Параска мало не засльозилася з черствої поведінки чоловіка (Горд., II, 1959, 346);
Гладун говорив з хижуватою черствою усмішкою, з недобрим блиском у банькуватих, сірим туманом налитих очах (Гончар, Людина.., 1960, 65);
Одверто кажучи, не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзли до Яблунівки (Вол., Озеро.., 1959, 61);
// Який відзначається суворістю, надмірною жорстокістю.
Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (Комун. маніф., 1959, 38);
// розм. Позбавлений радості; безрадісний.
Тліє цигарка в Йоганнових губах,— то спалахує вогником, то знову померкає, як і життя його — черстве, непоказне, немов якась страшна покута (Кол., На фронті.., 1959, 193).
◊ Черства́ душа́; Черстве́ се́рце в кого; З черстви́м се́рцем хто — хтось нечулий, байдужий.
[Прохор:] Ти.. брат, а душа в тебе черства (Мик., II, 1957, 78);
— Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (Н.-Лев., V, 1966, 217).
Значення в інших словниках
- черствий — (хліб) несвіжий, твердий, засохлий, затвердлий, (хто) П. нечуйний, нечулий, бездушний, п. холодний, с. суворий, жорстокий Словник синонімів Караванського
- черствий — див. байдужий Словник синонімів Вусика
- черствий — (хліб) сохлий, суховий, надсохлий, посохлий, сухий, (серце) байдуже, нечуле, тверде, холодне, усохле, див. егоїст Словник чужослів Павло Штепа
- черствий — ЧЕРСТВИ́Й, а́, е́. 1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий. Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Панас Мирний); Зверху лежала черства паляниця. Словник української мови у 20 томах
- черствий — черстви́й прикметник Орфографічний словник української мови
- черствий — -а, -е. 1》 Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); прот. свіжий. || Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою. || Який став твердим, тугим (про ґрунт). 2》 перен. Позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черствий — черства́ душа́; черстве́ се́рце в кого. Хто-небудь нечуйний, байдужий. (Прохор:) Ти .. брат, а душа в тебе черства (І. Микитенко); — Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- черствий — НЕЧУ́ЛИЙ (позбавлений чуйності, душевності, теплоти в ставленні до інших), НЕЧУ́ЙНИЙ, НЕЧУТЛИ́ВИЙ рідше, СУХИ́Й підсил., ЧЕ́РСТВИЙ підсил.; ТОВСТОШКІ́РИЙ (ТОВСТОШКУ́РИЙ) розм. (якого нічим не можна пройняти); БЕЗДУ́ШНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, КАМ'ЯНИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
- черствий — Черстви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- черствий — Черствий, -а, -е Черствый. Хліб такий черствий, шо й не вгризеш. Харьк. Словник української мови Грінченка