черствий

ЧЕРСТВИ́Й, а́, е́.

1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий.

Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Панас Мирний);

Зверху лежала черства паляниця. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива (І. Нечуй-Левицький);

// Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою.

Він пильно вдивлявся в лиця людей, що сиділи поруч нього коло стола: грубі, неотесані риси, – черстві, спрацьовані руки (І. Франко);

// Який став твердим, тугим (про ґрунт).

Намети були розташовані прямо під сонцем, на черствій, порепаній землі (В. Козаченко);

По черствих обніжках у сухому бадиллі шарудів вогкий вітер (П. Панч).

2. перен. Позбавлений душевного тепла, байдужий, нечулий до інших.

Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна, – єсть уже велика користь для дітей (Леся Українка);

[Микола:] Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина, – ось хто ти такий (І. Микитенко);

Крутояр дивився на начальника і думав: – Чи ти й справді такий черствий, як сухар, і вельми стриманий, чи це в тебе тільки така форма? (В. Собко);

Невже я справді такий черствий, такий егоїст? – спитав він сам себе, холонучи, і, щоб знайти якесь виправдання, додав: – Чи це – той звичайний егоїзм молодості, про який написано стільки книжок? (Б. Антоненко-Давидович);

// Який виражає відсутність душевного тепла, чуйності в людини.

Параска мало не засльозилася з черствої поведінки чоловіка (К. Гордієнко);

Гладун говорив з хижуватою черствою усмішкою, з недобрим блиском у банькуватих, сірим туманом налитих очах (О. Гончар);

Одверто кажучи, не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзли до Яблунівки (І. Волошин);

// Який відзначається суворістю, надмірною жорстокістю.

Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (з публіц. літ.);

// розм. Позбавлений радості; безрадісний.

Тліє цигарка в Йоганнових губах, – то спалахує вогником, то знову померкає, як і життя його – черстве, непоказне, немов якась страшна покута (П. Колесник).