черствий

ЧЕРСТВИ́Й, а́, е́.

1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий.

Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Панас Мирний);

Зверху лежала черства паляниця. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива (І. Нечуй-Левицький);

// Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою.

Він пильно вдивлявся в лиця людей, що сиділи поруч нього коло стола: грубі, неотесані риси, – черстві, спрацьовані руки (І. Франко);

// Який став твердим, тугим (про ґрунт).

Намети були розташовані прямо під сонцем, на черствій, порепаній землі (В. Козаченко);

По черствих обніжках у сухому бадиллі шарудів вогкий вітер (П. Панч).

2. перен. Позбавлений душевного тепла, байдужий, нечулий до інших.

Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна, – єсть уже велика користь для дітей (Леся Українка);

[Микола:] Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина, – ось хто ти такий (І. Микитенко);

Крутояр дивився на начальника і думав: – Чи ти й справді такий черствий, як сухар, і вельми стриманий, чи це в тебе тільки така форма? (В. Собко);

Невже я справді такий черствий, такий егоїст? – спитав він сам себе, холонучи, і, щоб знайти якесь виправдання, додав: – Чи це – той звичайний егоїзм молодості, про який написано стільки книжок? (Б. Антоненко-Давидович);

// Який виражає відсутність душевного тепла, чуйності в людини.

Параска мало не засльозилася з черствої поведінки чоловіка (К. Гордієнко);

Гладун говорив з хижуватою черствою усмішкою, з недобрим блиском у банькуватих, сірим туманом налитих очах (О. Гончар);

Одверто кажучи, не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзли до Яблунівки (І. Волошин);

// Який відзначається суворістю, надмірною жорстокістю.

Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (з публіц. літ.);

// розм. Позбавлений радості; безрадісний.

Тліє цигарка в Йоганнових губах, – то спалахує вогником, то знову померкає, як і життя його – черстве, непоказне, немов якась страшна покута (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черствий — (хліб) несвіжий, твердий, засохлий, затвердлий, (хто) П. нечуйний, нечулий, бездушний, п. холодний, с. суворий, жорстокий Словник синонімів Караванського
  2. черствий — див. байдужий Словник синонімів Вусика
  3. черствий — (хліб) сохлий, суховий, надсохлий, посохлий, сухий, (серце) байдуже, нечуле, тверде, холодне, усохле, див. егоїст Словник чужослів Павло Штепа
  4. черствий — черстви́й прикметник Орфографічний словник української мови
  5. черствий — -а, -е. 1》 Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); прот. свіжий. || Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою. || Який став твердим, тугим (про ґрунт). 2》 перен. Позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. черствий — черства́ душа́; черстве́ се́рце в кого. Хто-небудь нечуйний, байдужий. (Прохор:) Ти .. брат, а душа в тебе черства (І. Микитенко); — Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  7. черствий — НЕЧУ́ЛИЙ (позбавлений чуйності, душевності, теплоти в ставленні до інших), НЕЧУ́ЙНИЙ, НЕЧУТЛИ́ВИЙ рідше, СУХИ́Й підсил., ЧЕ́РСТВИЙ підсил.; ТОВСТОШКІ́РИЙ (ТОВСТОШКУ́РИЙ) розм. (якого нічим не можна пройняти); БЕЗДУ́ШНИЙ, БЕЗСЕРДЕ́ЧНИЙ, КАМ'ЯНИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
  8. черствий — Черстви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. черствий — ЧЕРСТВИ́Й, а́, е́. 1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий. Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Мирний, І, 1949, 149); Зверху лежала черства паляниця. Словник української мови в 11 томах
  10. черствий — Черствий, -а, -е Черствый. Хліб такий черствий, шо й не вгризеш. Харьк. Словник української мови Грінченка